«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

68 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
 
Анна Лало
 
(Ірпінь, Україна)
 
 
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
 
 
В  сучасній  ринковій  економіці  відіграє  важливу  роль  банківська  сфера,  яка  є  складовою 
кредитної  системи  і  забезпечує  постійний  і  безперервний  рух  грошей  в  обігу.  Оскільки  метою 
банківської  діяльності  є  максимізація  прибутку,  то  необхідно  здійснювати  постійне  та  адекватне 
банківське регулювання на державному рівні.
 
Перед тим, як визначити поняття «державне регулювання діяльності банків», слід звернутися 
до визначення поняття «державне регулювання» в цілому. В науці державного  управління державне 
регулювання  визначається  як  економічний  метод  державного  управління,  який  є  системою  типових 
заходів  законодавчого  і  контрольного  характеру,  що  здійснюються  відповідними  державними 
органами  та  громадськими  організаціями  з  метою  стабілізації  та  пристосування  існуючої  соціально
-
економічної системи до постійно змінюваних умов [5].
 
Банківське регулювання
 
–
 
це система заходів, за допомогою яких центральний банк або інший 
наглядовий  орган  гарантує  стабільне,  безпечне  функціонування  банків,  запобігає  дестабілізуючим 
процесам у банківському секторі [1].
 
Існує  багато  авторів,  які  присвячують  свої  роботи  розгляду  державного  регулювання 
банківської  діяльності,  зокрема  це:  Є.Б.  Кубко,  Я.А.  Гейвандова,  Л.К.  Воронова,  Т.П.  Гудзь, 
С.М.
 
Козьменко, В.В. Коваленко, А.П. Яценюк, О.П.Орлюк.
 
В  Україні  банківський  сектор  становить  90  %
 
фінансового  ринку,  тому  розгляд  регулювання 
банківської діяльності є важливим етапом розвитку економіки країни. В Законі України «Про банки та 
банківську  діяльність»
 
від 
07.12.2000 
№ 
2121-III 
внесено  багато  поправок,  деякі  статті  цього  закону 
було  виключено,  а  деякі  потребують  коригування,  тому  і  виникла  необхідність  у  прийнятті  нового 
закону.
 
Регулювання діяльності банків здійснює Національний банк України (НБУ) в межах визначених 
Верховною Радою. Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.05.99 «Про Національний банк України» 
банківське регулювання визначається як «одна із функцій НБУ, яка полягає у створенні системи норм, 
що  регулюють  діяльність  банків,  порядок  здійснення  банківського  нагляду,  відповідальність  за 
порушення банківського законодавства» [6].
 
Для кращого та надійного здійснення регулювання банківської системи на  рівні центрального 
апарату існують департаменти, відділи та служби.
 
Для того щоб регулювання банківською діяльністю було ефективне, потрібно діяти за певними 
принципами:
 
1.Стабільність
 
фінансової  системи  як  кінцева  мета  банківської  діяльності  щоб  забезпечити 
збереження довіри до банків і безпеку населення та інвесторів, які зберігають у банку свої кошти.
 
2.Принцип  підпорядкування  ринку,  який  має  забезпечити  максимальну  відповідність  умовам 
вільної ринкової економіки.
 
3.Урівноваження умов конкуренції.
 
4.Автономії банківської функції означає, що наглядові органи не повинні надмірно втручатися в 
управління банком, оскільки ніякий нагляд у будь
-
якій формі не замінить якісний менеджмент.
 
5.«Прозорості», за умови якого відбувається постійний рух інформації від банку до наглядових 
органів, а також у межах, що не становлять комерційної таємниці до інших користувачів.
 
6.Демократичної  легітимізації  передбачає  врахування  інтересів  усіх  суб'єктів  банківського 
процесу [3].
 
Невід’ємною складовою банківського регулювання є забезпечення захисту інтересів вкладників 
і  кредиторів  для  підтримки  довіри  суспільства  до  банківського  сектора.  Низька  довіра  населення 
зумовлена  закритістю  інформації  про  діяльність  банків,  їх  проблеми  та  ризики.  Це  насторожує 
вкладників  і  кредиторів,  оскільки  немає  гарантій  збереження  їх  коштів.  Ще  одна  проблема  –
 
недостатній рівень економічної обізнаності реальних і потенційних клієнтів банків. Більшість осіб діють 
як інші, прикладом є масове вилучення вкладів фізичними особами з банківських установ на початку 
фінансової  кризи,  що  спричинило  ланцюгову  реакцію  і  спровокувало  розгортання  кризових  явищ  в 
економіці.
 
Банківська  система  є  одним  з  найкращих  інструментів  регулювання  економіки,  оскільки 
економіка  не  може  розвиватися  без  необхідної  кількості  грошей.  Тому  регулювання  банківської 
системи передбачає не тільки створення безризикових  умов  її  функціонування, але й стимулювання 
(гальмування) економічних процесів у країні [2].
 
За  даними  Національного  банку  України  можна  проаналізувати  банківську  діяльність,  а 
зокрема  кількість  банків  за  Реєстром,  кількість  банків,  що  знаходяться  у  стадії  ліквідації  та  кількість 
банків, які мають банківську ліцензію.
 
 
 
 
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
69 
 
 
 
Таблиця 1
 
Основні показники діяльності банків України (млн. грн.)
 
№ 
з/п
 
Назва показника
 
01.01.2008  01.01.2009 
01.01.2010  01.01.2011  01.01.2012 
01.01.2013  01.10.2013 
1. 
Кількість банків за 
Реєстром
 
198 
198 
197 
194 
198 
176 
183 
2. 
Виключено з 
Державного 
реєстру банків за 
рік 
 
1 
7 
6 
6 
0 
26 
0 
3. 
Кількість банків, 
що знаходиться у 
стадії ліквідації
 
19 
13 
14 
18 
21 
22 
19 
4. 
Кількість банків, 
які мають 
банківську 
ліцензію 
 
175 
184 
182 
176 
176 
176 
181 
4.1 
з них: з іноземним 
капіталом
 
47 
53 
51 
55 
53 
53 
51 
5. 
Частка іноземного 
капіталу у 
статутному 
капіталі банків, %
 
35.0 
36.7 
35.8 
40.6 
41.9 
39.5 
34.2 
Джерело:
 
дані Національного банку України 
[4]. 
Спостерігаємо,  що  станом  на  01.01.2013  року  з  державного  реєстру  було  виключено 
найбільше банків, а саме 26 банків. Станом на перше жовтня 2013 року 19 банків знаходяться у стані 
ліквідації, тобто зберігається тенденція зниження кількості банків. Хоча у 2009 (13 банків) та 2010 році 
(14 банків) знаходилися  у стадії  ліквідації але загальний перелік  у  реєстрі був найбільшим 2009 р.  –
 
198 банків, 2010 р. –
 
197 банків.
 
 
Рис. 1. Темп приросту кількості банків за 2009
-
2013 роки
 
З рисунку видно, що найбільший від’ємний темп приросту був у 2009
 
році, кількості банків, що 
знаходяться у стадії ліквідації –
 31,58 %. 
Для  того,  щоб  державне  регулювання  було  ефективним  необхідно  для  початку  стабілізувати 
грошову  одиницю  та  зацікавити  банки  до  накопичення  капіталу.  Потрібно  також  не  забувати  про 
розвиток фінансово –
 
бюджетної та банківської системи. Відповідно має бути політична стабілізація в 
країні та плідна співпраця з міжнародними фінансовими організаціями.
 
 
Література:
 
1. 
Вовчак, О.Д. Кредит і банківська справа: підручник / О.Д. Вовчак, Н.М. Рущишин, Т.Я. Андрейків.  –
 
К.: Знання, 2008. –
 
564с.
 
2. 
Д’яконова,  І.І.  Теоретико
-
методологічні  основи  функціонування  банківської  системи  України: 
монографія / І.І. Д’яконова. –
 
Суми: Університетська книга, 2007. –
 
400 с.
 
3. 
Кудряшов В.П. Податкове стимулювання та його інструменти / В.П.Кудряшов // Наукові праці НДФІ.
 
–
 2008, 
№
 6. 
–
 
с.
 96-103. 
-40,00
-30,00
-20,00
-10,00
0,00
10,00
20,00
30,00
2009
2011
2013
Кількість банків за Реєстром 
Кількість банків, що знаходиться у стадії 
ліквідації 

70 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
4. 
Офіційний  сайт  Національного  банку  України.  Основні  показники  діяльності  банків  України 
[Електронний  ресурс].  –
 
Режим  доступу:  http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision/dynamics.htm  –
 
Назва з титул. екрана.
 
5. 
Плотнікова
 
М. В. Підходи до визначення поняття державне регулювання діяльності банків в Україні 
/ Плотнікова М. В. // Правовий вісник УАБС. –
 2011. 
–
 
№ 1(4). –
 
С. 71
-74. 
6. 
Про  Національний  банк  України  [Електронний  ресурс]:  Закон  України  від  20.05.99  №  679
-XIV  / 
Національний банк України. –
 
Режим доступу: 
http://www.bank.gov.ua/B_zakon/law_NBU.pdf. 
 
 
Дмитрий Лютий
 
(Миколаїв,Україна)
 
 
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МАЛИХ СІМЕЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
 
 
В  Україні  в  умовах  розвитку  ринкових  відносин  активізується  діяльність  малого 
підприємництва,  усередині  якого  специфічну  роль  займає  сімейний  бізнес,  який  не  має,  проте  в 
українському  законодавстві  відповідної  правової  основи.  Особливості,  проблеми  формування  і 
функціонування  сімейного  бізнесу  досі  не  порушені  у  вітчизняній  науковій  літературі.  Це  стримує 
формування сімейних підприємств в Україні, тоді як за кордоном вони отримали широке застосування, 
і діяльність яких відрізняється високою ефективністю.
 
Проблеми  розвитку  сімейних  підприємств  у  сфері  малого  бізнесу  схожі  з  несімейними 
підприємствами.  При  цьому  можна  виділити  ряд  специфічних  проблем.  «Лише  протягом  1997
-2000 
років  в...  законодавчих  актів  було  внесено  понад  тисячу  змін  і  доповнень,  які  вступали  в  протиріччя 
між  собою  і  діючими  нормами.  Малий  підприємець  не  в  змозі  правильно  орієнтуватися  в  цьому 
законодавчому  полі  »,  –
 
пише  Хандурін  Н.  При  цьому  Кисельов  А.  П.  підтримує  Хандуріна  Н., 
відзначаючи,  що  «...  в  Україні  відсутній  дієвий  механізм  підтримки,  розвитку  та  захисту  малого 
бізнесу... При цьому слід синхронно розвивати як державну систему підтримки бізнесу, так й ініціативу 
малих підприємств з об'єднання зусиль у сфері державно –
 
фінансової діяльності». «З кожним роком 
кількість малих підприємств в Україні зростає, а людей там працюючих –
 
зменшується. Середньорічна 
кількість  найнятих  працівників  на  малих  підприємствах  України  в  2006  році  різко  скоротилося  і  ледь 
перевищувало  1,7  мільйона  чоловік,  хоча  ще  в  2003  році  цей  показник  досягав  2  мільйонів  »,  –
 
заявляють  Саакова  І.,  Тимчишин.  Така  негативна  динаміка  свідчить  про  те,  що  малі  підприємства  в 
Україні все більше схожі на сімейний бізнес, в якому задіяні переважно члени однієї сім'ї. При цьому 
вітчизняні  вчені  не  розглядають  специфічні  проблеми  сімейного  бізнесу.  Водночас  зарубіжними 
вченими  виявлено  проблеми  малих  підприємств  сімейного  типу  в  усіх  напрямках  їх  діяльності.  Алан 
Кросбі  пише  «  за  даними  статистики,  24  %  сімейних  фірм  не  виживають  довше  одного  покоління,  і 
тільки одне з десяти сімейних підприємств продовжує свою діяльність до третього покоління». Такої ж 
думки дотримується професор Університету Кеннесау в Джорджії Джозеф Астрахан, який займається 
питаннями  родового  бізнесу,  стверджуючи,  що  «  у  сімейного  підприємства  є  тільки  один  шанс  з 
п'ятдесяти, щоб вціліти в руках роду до п'ятого покоління ».
 
Метою даної статті є виділення специфічних проблем малих підприємств сімейного типу :
 
На базі поставленої мети визначимо завдання статті:
 
–
 
Розглянути фактори розвитку підприємництва;
 
–
 
Виявити причини невдач
 
у малому підприємництві;
 
–
 
Виділити проблеми малих підприємств сімейного типу;
 
–
 
Запропонувати  шляхи  підвищення  економічного  потенціалу  малого  сімейного 
підприємництва.
 
Виклад основного матеріалу дослідження:
 
1) Фактори розвитку підприємництва.
 
Головним  фактором  розвитку  підприємництва  є  економічна  свобода.  Вона  являє  собою 
свободу господарської діяльності, торгівлі, землекористування та ін. Економічна свобода важлива як 
для  підприємця,  так  і  для  споживача.  Економічна  свобода  підприємців  і  економічна  свобода 
споживачів  тісно  взаємопов'язані  і  не  можуть  існувати  один  без  одного.  Чинники,  що  впливають  на 
рівень розвитку підприємництва:
 
1. Стадія економічного циклу. Оскільки малий бізнес дуже чутливий до економічних коливань, 
він більшою мірою, ніж великий бізнес, схильний невдач на стадіях спаду і депресії.
 
2. Інфляція.  Високі темпи інфляції  –
 
причина серйозних проблем  в будь
-
якому бізнесі. Проте 
особливо згубно вони впливають на малий бізнес.
 
3. Ставки відсотка за кредит. В умовах підвищення процентних ставок
 
на кредити порушується 
рівновага, що робить малий бізнес особливо уразливим.
 
4.  Державне  регулювання.  Як  показують  численні  дослідження,  державна  підтримка  малого 
бізнесу в розвинених країнах –
 
один з ключових чинників його процвітання.
 
2) Причини невдач у малому бізнесі.
 
Хоча  у  високорозвинених  країнах,  незважаючи  навіть  на  наявність  сприятливого  зовнішнього 
середовища,  багато  підприємців  зазнають  невдачі  так  само,  як  і  українські.  І  це  обумовлено 
недоліками в діяльності самих підприємців.
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
71 
 
 
 
Основними  причинами  невдач  в  малому  бізнесі,  в  тому  числі  на  сімейних  підприємствах, 
найчастіше є:
 
–
 
Некомпетентність в управлінні своїм бізнесом ;
 
–
 
Брак досвіду в обраній сфері діяльності;
 
–
 
Поганий контроль за фінансовою діяльністю ;
 
–
 
Недолік капіталу;
 
–
 
Недбалість у
 
надання споживчого кредиту своїм клієнтам ;
 
–
 
Недоліки у стратегічному плануванні ;
 
Розвиток  малого  сімейного  підприємництва  в  Україні  має  ряд  особливостей,  які  необхідно 
враховувати при оцінці його стану, можливостей і перспектив. Ці особливості різні за
 
своєю природою. 
Одна  з  них  пов'язана  з  українським  менталітетом  і  відображає  суть  українського  духу.  Їх  вважають 
базовими особливостями.
 
Інша  група  особливостей  складається  виходячи  з  конкретної  сучасної  економічної  та 
політичної ситуації, що склалася в Україні
 
4) Проблеми малих підприємств сімейного типу.
 
Наукові  досягнення  та  узагальнення  практики  діяльності  підприємств  свідчать  про  те,  що 
причини, які гальмують інтенсивний розвиток малого підприємництва сімейного типу, можна звести до 
таких, як :
 
1.  Недосконалість  законодавчої  бази  та  системи  державної  підтримки  підприємництва:  –
 
з 
питань розвитку підприємництва в цілому;
 
–
 
відсутність в законодавстві визначення сімейного бізнесу ;
 
–
 
відсутність  стратегічно  певної  державної  політики  з  питань  взаємодії  великого  бізнесу  з 
малим ;
 
–
 
нерозвиненість  проблеми  залучення  суб'єктів  малого  підприємництва  до  інноваційної 
діяльності: за офіційними даними, тільки 5 –
 
6 % малих промислових підприємств інноваційно активні;
 
–
 
недостатня  державна  фінансово  –
 
кредитна  підтримка  малого  бізнесу  ;  –
 
недосконала 
система  обліку  та  статистичної  звітності,  відсутність  статистичної  інформації  по  підприємствах 
сімейного типу.
 
2.  Реєстрація  підприємства.  За  словами  бізнесменів,  іноді  кількість  необхідних  дозволів  і 
довідок  може  досягти  чотирьох  сотень.  При  цьому  дозволами  держрегулювання  малого  бізнесу  не 
обмежується.  Якщо  в  Європі  процедуру  перевірок  проходять  тільки  підприємства,  зайняті  у 
фармацевтиці,  хімічній  промисловості  та  інших  потенційно  небезпечних  галузях  виробництва,  в 
Україні в 2006 році різним перевіркам піддалося більше 90 % фірм.
 
3. Банківський кредит. Незважаючи на існування пільг для малого і середнього бізнесу, людині, 
що починає свою діяльність з «нуля», складно виплатити суму кредиту плюс процентну ставку банку 
приблизно 5 –
 6 %. 
4.  Недолік  кваліфікованих  фахівців  у  сфері  технічної  освіти.  За  словами  Ірини  Онищенко, 
професори  Європейського  університету,  підприємствам  зараз  не  вистачає  приблизно  400  тисяч 
фахівців.
 
5. Обмеженість інформаційної та консультаційної підтримки малого сімейного бізнесу.
 
5) Шляхи підвищення економічного потенціалу малого сімейного підприємництва.
 
На  підставі  вищевикладеного  матеріалу,  можна  зробити  висновок,  що  для  підвищення 
економічного потенціалу малого сімейного підприємництва та зростання його ролі в економіці України 
слід  забезпечити  реалізацію  організаційно
-
правових,  фінансово  –
 
економічних  і  соціально  –
 
психологічних завдань.
 
Фінансово –
 
економічні завдання :
 
1) фінансові завдання: –
 
вдосконалення системи фінансування, кредитування, страхування; –
 
реформування  системи  оподаткування  та  митних  зборів  ;  –
 
різноманітність  форм  фінансово  –
 
кредитної  підтримки  сімейного  бізнесу,  організація  системи  мікрокредитування  через  муніципальні 
фінустанови, благодійні фонди, кредитні спілки;
 
2)  економічні  завдання:  –
 
полегшення  загального  стану  економіки;  –
 
зростання  загального 
обсягу вітчизняного виробництва; –
 
зростання надійності національної валюти та ін;
 
3) ресурсні завдання: –
 
можливість формування капіталу для початківців сімей;  –
 
доступність 
науково –
 
технічного та інформаційного потенціалу; –
 
розвиток ринку нерухомості та ін
 
4) соціально –
 
психологічні завдання: –
 
оптимізація систем « сім'я» і « бізнес»; –
 
створення та 
пропаганда позитивного образу підприємця в сфері малого сімейного бізнесу; –
 
розвиток молодіжного 
та жіночого підприємництва. Висновки. На закінчення необхідно відзначити, що практично в будь
-
якій 
цивілізованій країні малий бізнес починається з власного, сімейного капіталу. Україна не виняток. При 
цьому на відміну від зарубіжних країн, поняття сімейного бізнесу в Україні звели до рівня самих малих 
підприємств,  залишивши  без  уваги  інші  за  всіма  параметрами  сімейні  підприємства.  Перед  малим 
сімейним бізнесом виникає багато бар'єрів як на рівні регулювання державою, так і підтримки з
 
боку 
фінансових  установ.  Важливими  кроками  в  їх  подоланні,  вжитими  недавно,  стали  спроби 
детермінування  сімейного  бізнесу  в  законодавстві  (нехай  і  сильно  відрізняється  від  світових 
стандартів). На даний момент немає єдиної думки в питанні подальших перспектив розвитку сімейного 
бізнесу в Україні. У зв'язку з цим виникає необхідність наукового вирішення питання перспективності 

72 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
малих підприємств сімейного типу як фактора економічної діяльності та пошуку методів зростання їх 
економічного потенціалу.
 
 
Література:
 
1. 
Хандурін М. Мале підприємство –
 
місток до громадянського суспільства / Н. Хандурін / / Дзеркало 
тижня. –
 2004. 
–
 
№ 12. –
 
С. 47
-48. 
2. 
Кисельов А. П. Теорія і практика сучасного бізнесу (або як створити фірму і працювати на себе) / А. 
П. Кисельов. –
 
К. : Видавництво ЛІБРА, 1995. –
 
248 с.
 
3. 
Кросбі Алан. Спадкування бізнесу. Хто продовжить вашу справу? / Алан Кросбі. –
 
СПб: Пітер, 2004. 
–
 
204 с.
 
4. 
Саакова І, Тимчишин С. Малий бізнес в Україні дрібніє / І. Саакова, С. Тимчишин / / Дело. –
 2007. 
–
 
№ 11.
 
–
 
С. 15
-16. 
5. 
Кужель. А. В. Малий бізнес як індикатор демократії / А. В. Кужель / / Дзеркало тижня.  –
 2002. 
–
 
№ 
29 (404). 
–
 
С. 34
-36. 

жүктеу/скачать 5 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: