«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
53 
 
 
 
Зульфия Каирканова, Дана Куженова
, 
Бибигуль Алтаева
 
(Астана, Казахстан)
 
 
МЕТОДИКА ОЦЕНКИ АУДИТОРСКОГО РИСКА И СУЩЕСТВЕННОСТИ ПРИ ПРОВЕДЕНИИ 
АУДИТОРСКОЙ ПРОВЕРКИ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ
 
 
В  числе  требований  Международного  стандарта  аудиторской  деятельности  –
 
«Обязанности 
аудитора  по  рассмотрению  недобросовестных  действий  в  ходе  аудита»  –
 
содержится  требование 
оценки  риска  существенного  искажения  в  результате  недобросовестных  действий.  В  том  числе,  на 
уровне  бухгалтерской  отчетности  в  целом  и  на  уровне  предпосылок,  составления  бухгалтерской 
отчетности,  в  отношении  групп  однотипных  операций,  остатков  по  счетам  бухгалтерского  учета  и 
раскрытий информации.
 
Необходимо  принимать  во  внимание  тот  факт,  что  аудитор  не  подтверждает  каждую 
заключенную  клиентом  сделку,  он  может  только  выразить  независимое  мнение  с  определенным 
уровнем  уверенности  в  ее  правомерности.  Всегда  есть  определенный  риск,  потому  что  существует 
вероятность того, что какая
-
либо существенная неточность не была обнаружена.
 
В  данной  статье  предлагается  методика  для  оценки  аудиторского  риска  искажений 
бухгалтерской  отчетности  в  результате  недобросовестных  действий.  В  основе  которой  лежит 
практическое  руководство  «Managing  the  Business  Risk  of  Fraud:  A  Practical  Guide»,  адаптированное 
для применения в рамках аудиторской проверки.
 
До начала описания методики необходимо знать ряд определений:
 
Недобросовестные  действия
 
–
 
это  действия,  совершенные  обманным  путем  одним  или 
несколькими  лицами  из  числа  представителей  собственника,  руководства,  работников  аудируемого 
лица и (или) иными
 
лицами для получения незаконных выгод.
 
Риск –
 
результат существенных условий, событий, обстоятельств, действия или бездействия, 
которые  могут  негативно  повлиять  на  способность  аудируемого  лица  достигать  своих  целей  и 
реализовывать свои стратегии.
 
Аудиторский  риск  –
 
это  риск,  который  заключается  в  том,  что  аудитор  может  выразить 
несоответствующее  мнение  в  случаях,  когда  в  финансовой  отчетности  содержатся  существенные 
искажения.
 
Средства  контроля  –
 
это  то,  что  применяет  аудируемое  лицо  для  обеспечения  разумной 
уверенности в достижении своих целей.
 
Факторы  риска  недобросовестных  действий  –
 
это  мотивирующие  факторы;  давление 
совершить  недобросовестное  действие;  осознанная  возможность  предпринять  недобросовестное 
действие и способность завуалировать его, находя ему логическое обоснование.
 
Процесс 
оценки 
аудиторских 
рисков 
существенного 
искажения 
в 
результате 
недобросовестных действий можно разделить на семь этапов:
 
• Определение потенциальных рисков недобросовестных действий.
 
• Оценка вероятности реализации рисков, определенных на первом этапе.
 
• Оценка последствий реализации рисков, определенных на первом этапе.
 
• Установление, на каких должностях и в каких подразделениях сотрудники наиболее склонны 
к совершению недобросовестных действий и определение наиболее вероятных способов совершения 
указанных действий.
 
• Определение и соотнесение существующих средств контроля с соответствующими рисками 
совершения недобросовестных действий.
 
• Установление, действуют ли средства контроля, определенные на пятом этапе, эффективно 
и результативно.
 
•  Определение  и  оценка  остаточного  риска,  возникающего  в  результате  неэффективности 
средств контроля либо их отсутствия.
 
Методика  оценки  аудиторского  риска  начинается  с  составления  списка  выявленных  рисков 
недобросовестных  действий,  которые  оцениваются  по  вероятности  наступления  и  значимости 
последствий.  Затем  риски  соотносятся  с  должностями  и  подразделениями  организации  и 
существующими  средствами  контроля.  В  дальнейшем  средства  контроля  оцениваются  по 
планируемой  эффективности,  а  затем  фактическая  эффективность  их  применения  подтверждается 
результатами тестирования. На завершающем этапе определяются остаточные риски существенного 
искажения и ответные действия аудитора в их отношении.
 
Приведенный  выше  в  статье  метод  проведения  оценки  рисков  недобросовестных  действий, 
не  является  единственно  возможным.  Можно  применять  свой  подход,  отличный  от  указанного  как 
полностью, так и на уровне отдельных этапов.
 
Однако, при этом, необходимо принимать во внимание три важных обстоятельства:
 
•  различия  в
 
масштабе  деятельности,  отрасли  функционирования  и  иные  факторы  делают 
невозможным  симплификацию  процесса  оценки  для  всех  организаций,  всякий  раз  необходимо 
корректировать свой подход в зависимости от аудируемого предприятия;
 
•  чем  более  сложен  будет  выбранный  метод  оценки,  тем  сложнее  будет  применить  его  на 
практике;
 

54 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
•  оценка  какого
-
либо  риска  недобросовестных  действий  как  существенного  и  отсутствия 
ответных  действий  в  его  отношении  со  стороны  аудитора,  будет  явным  нарушением  стандартов 
аудиторской деятельности.
 
Точных  способов  сведения  аудиторского  риска  к  нулю  не  существует,  но  аудитор  всегда 
должен  стремиться  к  максимальному  его  снижению  путем  учета  всевозможных  факторов  при 
планировании аудита.
 
 
Литература:
 
1. 
Закон Республики Казахстан «Об аудиторской деятельности»
 
2. 
Закон Республики Казахстан «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности»
 
3. 
Международные стандарты аудита
 
4. 
Международные стандарты финансовой отчетности
 
5. 
Аренс А. Аудит / А. Аренс –
 
М.: Финансы и статистика 2001. –
 
560 с
 
6. 
Аудит: учебник для бакалавров / Р. П. Булыга –
 
М.: ЮНИТИ
-
ДАНА, 2009. –
 
431 с.
 
7. 
Бычкова С. М. Аудит: учеб. пособие / С. М. Бычкова –
 
М.: Магистр, 2009. –
 
463 с.
 
8. 
Бычкова С. М. Практический аудит / С. М. Бычкова –
 
М.: Эксмо, 2009. –
 
176 с.
 
9. 
Научный специализированный журнал «Учёт, анализ и аудит»
 
10. 
Аудиторский риск // Режим доступа: http:www.auditfinprom.ru
 
11. 
Аудиторский риск // Режим доступа: 
http://www.referun.com/n/metodicheskiy-instrumentariy-otsenki-
riska-v-audite 
 
Научный руководитель:
 
Магистр «Оценка» Каирканова Зульфия Раисовна
. 
 
 
Зульфия Каирканова
, 
Слукеш Ахметова
, 
Нурайлым Кайрбекова
 
(Астана, Казахстан)
 
 
ПРОБЛЕМЫ НЕРАВНОМЕРНОСТИ В РАСПРЕДЕЛЕНИИ ЗАРАБОТНОЙ ПЛАТЫ 
КАЗАХСТАНЦЕВ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ
 
 
Как  экономическое  явление  заработная  плата  возникла  на  определенной  стадии  развития 
человеческого  общества,  на  том  его  этапе  развития  товарного  производства,  когда  возник 
промышленный  капитал  и  в  обществе  появились  наемные  работники,  с  одной  стороны,
 
и 
предприниматели –
 
с другой. Наемный рабочий за свою работу на предприятии получал заработную 
плату.
 
На  рынке  труда  происходит  продажа  рабочей  силы  с  установлением  «ставки  заработной 
платы», объективной основой которой и является стоимость рабочей силы.
 
В  современных  условиях  «ставка  заработной  платы»  и  «заработная  плата  работника» 
являются  формами  существования  цены  рабочей  силы  на  той  стадии  жизненного  цикла,  когда 
рабочая  сила  принадлежит  работнику  в  трудоспособном  возрасте  и  потребляется  в  процессе 
производства продукции (услуг).
 
Как  расход  заработная  плата  должна  гарантировать  получение  нужного  работодателю 
результата,  побуждая  работника  к  определенной  активности.  Поскольку  в  современных  условиях 
«цена рабочей силы» стала сложным понятием, работодатель стремится минимизировать в расчете 
на единицу продукции все виды издержек на рабочую силу, а не только заработную плату.
 
В  Республике  Казахстан  сняты  существовавшие  ранее  максимальные  размеры  заработной 
платы и установлен запрет на какое бы то ни было понижение размеров оплаты труда в зависимости 
от  пола,  возраста,  расы,  национальной  принадлежности  и  т.п.  Размер  заработной  платы 
устанавливается работодателем самостоятельно.
 
В  соответствии  с  Трудовым  Кодексом  Республики  Казахстан  виды,  системы  оплаты  труда
, 
размеры тарифных ставок, окладов, премий, иных поощрительных выплат, а также соотношение в их 
размерах  между  отдельными  категориями  персонала,  предприятия,  организации  определяют 
самостоятельно, что находит отражение в системе оплаты труда предприятия. [
1] 
Назарбаев  Н.А.  в  своих  трудах  отмечал,  что  "…Казахстан  обладает  огромным 
производственным,  трудовым  и  научно
-
техническим  потенциалом,  использование  которого 
способствует преодолению экономического спада и создает все условия для превращения страны в 
одну из ведущих и процветающих держав мира". [2]
 
Цель  регулирования  рынка  труда,  и  заработной  платы,  как  основной  его  составляющей, 
определяется  тем,  что  в  настоящее  время  необходимо  строить  "…общество  максимальных 
возможностей,  где  уважают  личность  и  свободу
 
каждого  человека,  где  заботятся  о  тех,  кто  не  в 
состоянии позаботиться о себе сам, где ценится любой труд". [1, с.12]
 
Учет труда и заработной платы по праву занимает одно из центральных мест во всей системе 
учета  на  предприятии.  Учет  труда  и  заработной  платы  должен  обеспечивать  оперативный  контроль 
за количеством и качеством труда, за использованием средств, включаемых в расходы организации. 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
55 
 
 
 
За каждым расчетом необходимо подразумевать работника, для которого заработная плата является 
основным  источником  дохода,  а  для  организации  –
 
это  суммы  расходов,  прямо  влияющих  на 
финансовый результат ее деятельности. [3, с.153]
 
Работодатель  обязан  оплачивать  труд  работника  в  соответствии  с  законодательством  о 
труде, индивидуальным трудовом договором.
 
Заработная плата состоит из основной и дополнительной частей. Основная заработная плата, 
являющаяся  относительно  постоянной  частью  заработной  платы,  состоит  из  должностных  окладов 
(тарифных  ставок).  Составляющими  элементами  дополнительной  заработной  платы  являются 
доплаты и
 
надбавки к должностным окладам {тарифным ставкам), премии и вознаграждения, прочие 
виды выплат.
 
Таким  образом,  задачи  бухгалтерского  учета  труда  и  заработной  платы  –
 
это  целевые 
установки, требования к бухгалтерскому учету труда и заработной платы, а именно:
 
–
 
в  установленные  сроки  производить  расчеты  с  персоналом  предприятия  по  оплате  труда 
(начисление зарплаты и прочих выплат, сумм к удержанию и выдаче на руки);
 
–
 
своевременно  и  правильно  относить  в  себестоимость  продукции  (работ,  услуг)  суммы 
начисленной заработной платы и отчисленной органам социального страхования;
 
-
собирать  и  группировать  показатели  по  труду  и  заработной  плате  для  целей  оперативного 
руководства  и  составления  необходимой  отчетности,  а  также  расчетов  с  органами  социального 
страхования и
 
пенсионным фондом.
 
В  Казахстане  средняя  зарплата  в  марте  2013  увеличилась  на  10  122  тенге.  Средняя 
заработная плата казахстанцев в марте 2013 составила 108 857 тенге, увеличившись на 10 122 тенге 
или на 10,3% по сравнению с февралем.
 
По  данным  Агентства  по  статистике  РК,
 
средние  заработные  платы
 
в  марте  2013  года 
выросли по сравнению с соответствующим месяцем прошлого года на 8,2%, в реальном выражении 
на 1,3%. Средний заработок в Казахстане в марте 2013 составил 108 857 тенге.
 
Напомним, что средняя
 
заработная плата
 
в феврале 2013 года составляла 98 735 тенге.
 
В  Астане
 
средняя  зарплата  в  марте  2013
 
года  составила  155  332  тенге.  Регионом  с 
наименьшей  по  Казахстану  средней  зарплатой  в  марте  2013  года  стала  Северо
-
Казахстанская 
область (72 611 тенге).
 
 
Литература:
 
1. 
Трудовой кодекс Республики Казахстан от 15 мая 2007 года
 
№ 252
-III  
2. 
Послание Президента Республики Казахстан Н.А. Назарбаева народу Казахстана "Стратегия 
вхождения Казахстана в число 50 наиболее развитых стран мира до 2015 года" от 01 марта 2006г. 
// Индустриальная Караганда №65 от 04.03.2006г.
 
3. 
Нурсеитов Э.О. Бухгалтерский учет в организациях/ Учебное пособие. –
 
Алматы, 2006. –
 
472с.
 
4.  http://mojazarplata.kz 
 
Научный руководитель:
 
старший преподаватель кафедры 
 
«Учет и аудит»,
 
Каирканова Зульфия Раисовна
. 
 
 
Тетяна Коснічева
 
(Київ, Україна)
 
 
НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ
 
 
Ситуація пенсійного забезпечення в Україні, на жаль, далека від бажаної. Склалась тенденція 
не  врегулювання  складної  ситуації,  а  навпаки  її  погіршення.  Те  що  відбувається  зараз  просто 
неймовірно дратує всіх нас.
 
Зараз ми  маємо намір і змогу,  завдяки світовому
 
досвіду  розвинутих  країн  докорінно  змінити 
дане  становище.  Світовий  досвід  з  розвинутою  сферою  недержавного  пенсійного  забезпечення 
показує,  що  виплати  з  недержавних  пенсійних  фондів  значно  перевищують  державні  пенсії,  більш 
того,  поступово  витісняють  солідарну  систему  загальнообов’язкового  державного  пенсійного 
страхування.  У  розвинутих  ринкових  економіках  система  недержавного  пенсійного  забезпечення, 
окрім  реалізації  соціальної  функції,  виконує  системну  функцію  акумулювання  коштів  населення  та 
трансформації  їх  в  довгострокові  інвестиційні  ресурси.  В  Україні  основні  інститути,  що  оперують  на 
ринку  недержавного  пенсійного  забезпечення  (насамперед  недержавні  пенсійні  фонди)  поки  що 
відіграють надзвичайно малу роль у сфері залучення інвестицій у реальний сектор економіки.
 
Важливим  кроком  до  стабілізації  ситуації  є  –
 
недержавне  пенсійне  забезпечення.  А  саме  –
 
створення недержавних пенсійних фондів під жорстким контролем уряду України.
 
Яким чином це має працювати:
 
Держава  контролюючи  кількість  населення  в  містах,  та  районних  центрах  отримає  змогу 
відрегулювати  кількість  утворених  недержавних  пенсійних  фондів.  Зробивши  аналіз,  після  жорсткої 
перевірки  та  повній  відповідності  недержавного  пенсійного  фонду  надає  Ліцензію,  завдяки  якій  дана 
установа  може  починати  свою  діяльність.  Обов’язково  має  створитись  сайт  на  якому  держава  має 

56 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
висвітлити  інформацію  щодо  недержавних  пенсійних  фондів,  які  отримали  ліцензію.  Отримавши 
ліцензію  недержавний  пенсійний  фонд  починає  розповсюджувати  інформацію,  щодо  своїх 
можливостей, а також запропонованих програм.
 
Що саме це дасть населенню:
 
1. 
Насамперед, кожна людина отримає змогу накопичувати та контролювати власну пенсію
 
2. 
Люди не будуть остерігатись, так як дана система буде під чітким контролем держави
 
3. 
Населення  отримає  змогу  піклуватись  про  майбутнє  своїх  нащадків  (створюючи  пенсійні 
фонди, ще при народжені дитини)
 
4. 
З’явиться  можливість  піклуватись  про  близьких  (роблячи  для  них  відрахування  до 
пенсійного фонду)
 
5. 
Соціальний захист громадянина в пенсійному віці
 
6. 
Державні гарантії громадянина
 
щодо його пенсійного забезпечення
 
Для чого це Державі:
 
1. 
Вона  отримуватиме  відрахування  від  недержавних  пенсійних  фондів  і  тим  самим  отримає 
вільні кошти
 
2. 
Забезпечить населення «нормальною» пенсією
 
3. 
Надасть нові робочі місця для населення
 
4. 
Отримає відрахування
 
(за ліцензію від недержавного пенсійного фонду).
 
Таким  чином,  система  недержавного  пенсійного  забезпечення  стане  потужним  джерелом 
довготривалих інвестицій в економіку країни, адже пенсійні кошти, акумульовані в третьому рівні  –
 
це 
ті  інвестиції,  яких  сьогодні  економіка  так  потребує,  адже  це  і  розширення  вітчизняного  виробництва, 
запровадження новітньої техніки і технології, інвестування усіх галузей економіки.
 
Ситуація в Україні згідно даних Держфінпослуг України складається наступна:
 
Станом  на  30.09.12  в
 
Державному  реєстрі  фінансових  установ  міститься  інформація  про  96 
недержавних пенсійних фондів (далі –
 
НПФ) та 38 адміністраторів НПФ.
 
Система недержавного пенсійного забезпечення протягом останніх років розвивається досить 
динамічно. Основні показники діяльності НПФ та темпи їх приросту наведені в таблиці 1.
 
Таблиця 1
 
Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних Фондів
 
Недержавні пенсійні фонди
 
2010 
2011 
 
9 м. 2012
 
 
Темпи приросту, %
 
2011/2010 
9 м. 2012/2011
 
Загальна кількість укладених 
пенсійних контрактів (тис. шт.)
 
69,7 
75,0 
62,2 
7,6% 
-17,1% 
Кількість учасників за 
укладеними пенсійними 
контрактами (тис. осіб)
 
569,2 
594,6 
579,5 
4,5% 
-2,5% 
Загальні активи НПФ (млн. грн.)
 
1 144,3 
1 386,9 
1 549,2 
21,2% 
11,7% 
 
Пенсійні внески (млн. грн.), у 
т.ч.
 
925,4 
1 102,0 
1 248,1 
19,1% 
13,3% 
 
–
 
від фізичних осіб
 
40,7 
50,6 
56,0 
24,3% 
10,7% 
 
–
 
від юридичних осіб
 
884,6  
1 051,2 
1 191,9 
18,8% 
13,3% 
 
–
 
від фізичних осіб
-
підприємців
 
0,2 
0,2 
0,2 
0,0% 
0,0% 
Пенсійні виплати (млн. грн.)
 
158,2 
208,9 
237,0 
32,0% 
13,5% 
Кількість осіб, що отримали/ 
отримують пенсійні виплати 
(тис. осіб)
 
47,8 
63,1 
64,4 
32,0% 
2,1% 
 
Сума інвестиційного доходу 
(млн. грн.)
 
433,0 
559,9 
549,9 
29,3% 
-1,8% 
Сума витрат, що
 
відшкодовуються за рахунок
 
пенсійних активів (млн. грн.)
 
64,6 
86,6 
100,7 
34,1% 
16,3% 
Як видно з таблиці 1, значення переважної більшості основних показників НПФ демонстрували 
позитивну динаміку, але водночас у зв‘язку з розірванням 2 частини пенсійних контрактів учасниками 
НПФ відбулось істотне зменшення їх кількості та кількості укладених пенсійних контрактів на 2,5% та 
на 17,1% відповідно.
 
Станом  на  30.09.12  адміністраторами  недержавних  пенсійних  фондів  було  укладено  62  202 
пенсійні  контракти  з  49  222  вкладниками,  з  яких  2
 
404  вкладники  (або  4,9%  від  загальної  кількості 
вкладників)  –
 
юридичні  особи,  на  яких  припадає  1  191,9  млн.  грн.  пенсійних  внесків  (95,4%  від 
загального обсягу пенсійних внесків за системою НПЗ), та 46 818 вкладників (або 95,1% від загальної 
кількості вкладників) –
 
фізичні особи.
 
При  цьому  порівняно  з  кінцем  2011  року  кількість  контрактів  з  юридичними  особами 
зменшилася на 19,4%, а з фізичними особами зменшилася на 7,9%.
 
Протягом  9  місяців  2012  року  кількість  учасників  НПФ  відповідно  до  укладених  контрактів 
зменшилася на 15,2 тис. осіб (або на 2,5%), і станом на 30.09.11 становила 579 474 особи (на кінець 
2011 року –
 
594 638 осіб).
 
Станом на 30.09.12 серед учасників НПФ більшість становили особи віком від 25 до 50 років, а 
саме 64,2% та від 50 до 60 років, а саме 24,1%.
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
57 
 
 
 
Станом  на  30.09.12  частка
 
вікової  групи  учасників  НПФ  старше  60  років  становила  6,7%, 
вікової групи до 25 років –
 
5,0%. Серед учасників НПФ у розрізі всіх вікових груп більшість становлять 
чоловіки.
 
Протягом  січня  –
 
вересня  2012  року  зріс  обсяг  сплачених  пенсійних  внесків.  Так,  станом  на 
30.09.12 загальна сума пенсійних внесків становить 1 248,1 млн.грн. пенсійних внесків, що на 13,3% 
більше, ніж на кінець 2011 року (або на 146,1 млн. грн.).
 
Пенсійні виплати (одноразові та на визначений строк) станом на 30.09.12 становили 237,0 млн
. 
грн., збільшившись за 9 місяців 2012 року на 13,5%.
 
Сукупно  недержавними  пенсійними  фондами  станом  на  30.09.12  було  здійснено  пенсійних 
виплат  (одноразово  та  на  визначений  строк)  64
 
392  учасникам,  тобто  11,1%  учасників  від  їхньої 
загальної кількості отримали пенсійні виплати.
 
Загальний обсяг  активів,  сформованих пенсійними фондами, станом на 30.09.12 становить 1 
549,2 млн. грн. Всього за дев’ять місяців 2012 року  активи недержавних пенсійних фондів зросли на 
14,2% (або на 162,1 млн. грн.) у порівнянні з кінцем 2011 року.
 
Метою  інвестування  пенсійних  активів  є,  насамперед,  збереження  пенсійних  заощаджень 
громадян. Тому стратегія інвестування недержавних пенсійних фондів є більш консервативною, ніж у 
інших фінансових установ.
 
Загальна  сума  доходу,  отриманого
 
від  інвестування  пенсійних  активів,  станом  на  30.09.12 
становила  549,9  млн.  грн.  (або  44,1%  від  суми  залучених  внесків),  зменшилася  протягом  9  місяців 
2012 року на 10,0 млн. грн. (або на 1,8%).
 
Поки що суттєвим фактором, що продовжує стримувати зростання інвестиційного доходу НПФ, 
є  незначний  обсяг  залучених  пенсійних  внесків  для  забезпечення  можливості  здійснення 
диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансові інструменти.
 
Станом  на  30.09.12  переважними  напрямами  інвестування  пенсійних  активів  є  депозити  в 
банках  (31,6%  інвестованих  активів),  облігації  підприємств  –
 
резидентів  України  (21,6%),  акції 
українських емітентів (18,5%) та цінні папери, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України 
(13,6%) 
У загальній структурі інвестиційного портфеля НПФ активи розподіляються таким чином:
 
–
 
510,0  млн.  грн.,  або  32,9%  загальної  вартості  активів  НПФ,  розміщено  на  банківських 
депозитах (станом на кінець 2011 року –
 
396,8 млн. грн., або 34,7%, відповідно);
 
–
 
частка  цінних  паперів,  дохід  за  якими  гарантовано  Кабінетом  Міністрів  України,  у 
консолідованому портфелі НПФ в абсолютному виразі зменшилася з 209,0 млн. грн. станом на кінець 
2011 року до 189,3 млн. грн. станом на кінець ІІІ кварталу 2012 року, та у відносному дещо знизилася 
–
 
з 15,1% до 12,2%, відповідно;
 
–
 
частка  корпоративних  облігацій  у  консолідованому  портфелі  збільшилась  у  порівнянні  з 
кінцем 2011 року: в абсолютному виразі з 346,5 млн. грн. до 457,0 млн. грн., а у відносному з 25,0% до 
29,5%, відповідно;
 
–
 
у  порівнянні  з  кінцем  2011  року  в  консолідованому  портфелі  НПФ  частка  акцій  українських 
емітентів зменшилася з 18,4% до 16,5%, але в абсолютному виразі зросла з 254,6 млн. грн. до 256,3 
млн. грн., відповідно);
 
–
 
дещо  збільшились  у  загальній  вартості  активів  НПФ  частки  активів,  інвестованих  у  цінні 
папери, дохід за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами 
відповідно до законодавства, (з 0,5% станом на кінець 2011 року до 0,3% станом на кінець ІІІ кварталу 
2012 року) та в інші активи, не заборонені законодавством України (з 3,4% станом на кінець 2011 року 
до 0,7% станом на кінець ІІІ кварталу 2012 року);
 
–
 
дещо зменшились у загальній вартості активів НПФ частки активів, інвестованих у банківські 
метали  (з  1,9%  станом  на  кінець  2011  року  до  1,6%  станом  на  кінець  ІІІ  кварталу  2012  року)  та  в 
об’єкти  нерухомості  (з  3,5%  станом  на  кінець  2011  року  до  3,2%  станом  на  кінець  ІІІ  кварталу  2012 
року);
 
–
 
обсяг  коштів  на  поточному  рахунку  станом  на  кінець  ІІІ  кварталу  2012  року  становив  19,2 
млн. грн., або 1,2% у консолідованому портфелі НПФ (станом на кінець 2011 року –
 
37,2 млн. грн., або 
2,7 %). 
Витрати,  що  відшкодовуються  за  рахунок  пенсійних  активів,  за  дев’ять  місяців  2012  року 
зросли на 16,3% і в цілому за час існування пенсійних фондів становлять 100,7 млн. грн., або 6,5% від 
загальної суми активів НПФ.
 
Основна  частина  витрат,  що  відшкодовуються  за  рахунок  пенсійних  активів,  станом  на 
30.09.12  припадає  на  винагороду  за  надання  послуг  з  управління  активами  пенсійного  фонду  –
  71 
068,7  тис.  грн.,  або  70,6%  від  загальної  суми  витрат.  Витрати  на  оплату  послуг  з  адміністрування 
пенсійного  фонду  становлять  20  806,2  тис.  грн.,  або  21%  від  загальної  суми  витрат,  що 
відшкодовуються за рахунок пенсійних активів. Оплата послуг зберігача, який здійснює відповідальне 
зберігання активів пенсійного фонду, становить 5 430,2 тис. грн., або 5,4% від загальної суми витрат.
 

жүктеу/скачать 5 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: