«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

20 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
За  загальнодержавним  поділом  праці  район  виділений  завдяки  виробництву  продукції 
сільського  господарства,  машинобудування,  енергетичного,  електротехнічного  приладобудування, 
будівельної індустрії, видобутку уранових руд, графіту та хімічній промисловості.
 
Знаходиться Центральний економічний район в центральній частині України. На сході межує з 
річкою  Дніпро  та  Північно
-
Східним  економічним  районом.  Західна  сторона  межує  з  Подільським 
економічним районом, південна  –
 
з Придніпровським та Причорноморським районами, на півночі  –
 
з 
Київським  (Столичним)  районом.  У  Центрального  економічного  району  немає  жодного  виходу  до 
державного кордону країни.
 
Основною  позитивною  характеристикою  району  є  саме  його  розташування  в  центрі  України. 
Він  має  приблизно  однакову  відстань  від  усіх  інших  економічних  районів,  разом  з  тим,  найбільший 
вплив  на  його  розвиток  мають  Київський  район  разом  із  столицею,  та  Придніпровський  соціально
-
економічний район.
 
До  негативних  характеристик  Центрального  економічного  регіону  також  можна  віднести  його 
розташування,  воно  є  віддаленим  від  державних  кордонів,  та  відсутній  безпосередній  вихід  до 
морського берега.
 
Кліматичні  умови  в  Центральному  економічному  районі  достатньо  сприятливі  для 
вирощування
 
певних  видів  сільськогосподарської  продукції.  Хоча  тут  не  завжди  випадає  достатня 
кількість  опадів,  та  все  ж  агрокліматична  зона,  в  цілому,  є  досить  теплою  та  сприятливою  для 
вирощування  озимих  сортів  пшениці,  соняшнику  та  цукрових  буряків.  У  тваринницькій  галузі 
переважним видом виробництва є свинарство та скотарство. Також добре розвинене птахівництво, а 
вівчарство –
 
розвинене в незначній мірі.
 
В  Центральному  економічному  районі  найкраще  ґрунтове  покриття  в  Україні.  Черкаська 
область багата на лучні та лісові ґрунти, типові малогумусні чорноземи. В долинах річок переважають 
чорноземно
-
лучні  та  лучно
-
болотні  ґрунти.  Для  Кіровоградської  області  характерне  переважання 
чорноземів середньо –
 
і малогумусних опідзолених. Землі еродовані на 48%.
 
Ґрунтовий  покрив  центрального  економічного  району  на  80%  зайнятий  родючими 
чорноземами,  які  є  максимально  продуктивними  ґрунтами  для  вирощування  сільськогосподарських 
рослин. Цей чинник і став визначним в момент вибору спеціалізації економічного району.
 
Проте  водними  ресурсами  район  забезпечений  недостатньо.  По  території  Центрального 
економічного  району  течуть  ріки  Південний  Буг  та  Дніпро  з  притоками.  Також  на  даній  території 
розташовані  Кременчуцьке,  Канівське  та  Дніпродзержинське  водосховища.  Крім  цього  територія 
Українського  кристалічного  щита  багата  родовищами  мінеральних  та  лікувальних  родонових  вод 
(Новоукраїнка,  Знам׳янка,  Умань).  Також  район  багатий  на  корисні  копалини,  це  теж  в  значній  мірі 
пов׳язане  із  розташуванням  Центрального  економічного  району  в  межах  Українського  кристалічного 
щита, та різними особливостями геологічної будови.
 
На  сьогоднішній  день  більше  30  родовищ  бурого  вугілля  в  Дніпровському  буровугільному 
басейні є  розвіданими. Також значні промислові запаси містяться біля міст Олександрія та Ватутіно, 
ведеться їх активна розробка.
 
Активна робота проводиться теж на Козацькому та Тарнавському родовищах. Але за причини 
незначної  енергетичної  цінності  ці  родовища  розробляються  лише  для  того,  аби  забезпечити  власні 
місцеві потреби.
 
Також  в  районі  присутні  родовища  горючих  сланців,  найбільше  з  них  Барвисте.  Ведеться 
добуток торфу в долині річки Ірдинь.
 
Для  розвитку  атомної  енергетики  держави  район  має  дуже  велике  значення,  адже  тут 
зосереджені  поклади  уранових  руд  (м.  Смоліне,  Кіровоградська  область).  Східна  частина 
Центрального економічного регіону багата покладами залізистих кварцитів, Побужжя  –
 
нікелевих руд 
та хромітів. Не так давно, протягом останніх десятиріч були відкриті золоторудні родовища (Юріївське, 
Клинці  та  ін.),  які  в  майбутньому  стануть  основою  золотовидобувної  та  золотопереробної  галузей. 
Геологи висловлюють думку, що існує велика ймовірність в межах Центрального економічного регіону 
відкрити родовища алмазів, платини, міді, вольфраму, хрому та інших рідкісних металів. На даний час 
на  території  району  розвіданими  є  великі  запаси  нерудних  корисних  копалин,  серед  яких  –
 
палигорськітові глини, які є універсальною мінеральною сировиною.
 
Перші  негативні  показники  народжуваності  в  Центральному  економічному  регіоні  були 
зареєстровані ще в 1991 році. Традиційно, в Центральному економічному районі найнижчою є густота 
сільського населення, цей показник складає 24,7% («лідером» стала Кіровоградщина з показником у 
18,6%).  Найбільш  густонаселеними  регіонами  є  Звенигородський,  Христинівський,  Городищенський 
райони,  де  густота  населення  складає  83  особи/  кв.  км.  Найменше  заселена  центральна  частина 
району –
 
показник складає 35 осіб/ кв. км.
 
Національний склад представлений –
 
українцями на 84,1%, росіянами –
 
9,1%, евреями –
 1,1%, 
молдаванами –
 
1%, сербами, поляками та іншими національностями.
 
Для Центрального економічного району характерною є компонентно
-
функціональна структура, 
що  сформувалася  на  підставі  наявності  власних  природних  ресурсів  та  максимально  вигідного 
географічного положення.
 
Разом  вони  стали  важливою
 
передумовою  для  активного  розвитку  харчової  та  легкої 
промисловості,  хімічної  та  будівельної  індустрій,  розвитку  машинобудівної  галузі  та  кольорової 
металургії.
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
21 
 
 
 
Найважливіша  роль  в  районі  відводиться  на  розвиток  харчової  промисловості,  спеціалізація 
якої визначається сільськогосподарським виробництвом. Сировина для випуску великого асортименту 
товарів постачається саме звідси. В 2012 році на долю харчової промисловості припадало 43 % всієї 
валової продукції району. В цій галузі є зайнятими 34% промислово
-
виробничого персоналу регіону. І 
чи не найголовнішою підгалуззю сільськогосподарської промисловості є цукрова підгалузь.
 
2,7% ВВП центрального економічного району дала легка промисловість. Основні підприємства 
галузі,  які  працюють  в  районі,  це  Черкаська  текстильна  фабрика,  Черкаський  шовковий  комбінат, 
Стеблівська прядильно
-
ткацька фабрика, швейні фабрики в містах Черкаси, Корсунь
-
Шевченківський, 
Шпола, Сміла, Золотоноша, Умань, Гайворон, Кіровоград, Жашків, Олександрія, Чигирин (Відповідно 
підприємства:
 
фірма “Ковіс”, ВАТ “Азас”, МП “Україна”, “Роксолана”, МП «Гайтекс» та інші
.) 
Виробництво  чорної  металургії  в  центральному  економічному  районі  представлене 
Криворізьким збагачувальним комбінатом, який має потужність 26,0 мільйонів тонн сирої залізної руди 
та  11  мільйонів  тонн  рудних  концентратів,  крім  того,  щороку  виробляється  ще  й  10,0  мільйонів  тонн 
окатишів. В Кіровограді також працює ливарний завод.
 
Галузь  кольорової  металургії  представляють  такі  підприємства  як  ВАТ  “Чисті  метали”  і 
Світловодський  комбінат  твердих  сплавів  і  тугоплавких  металів,  вони  займаються  виробництвом 
важких металів, вольфрамового дроту й литва з кольорового металу.
 
Хімічна  промисловість  в  районі  є  галуззю  спеціалізації.  Вона  представлена  чотирма 
підприємствами:  завод  “Промінь”  (м.  Світловодськ),  ВАТ  “Азот”,  “Хімволокно”  (м.  Черкаси),  завод 
“Прогрес” (м. Кіровоград). Продукція цих підприємств є широко відомою як в Україні, так і за кордоном, 
це хімічні волокна, мінеральні добрива, лакофарбові матеріали, розчинники, хімічні реактиви, засоби 
догляду за автомобілем, лікарські засоби, полімерні плівки та ін.
 
Завдяки  добре  розвиненій  паливній  промисловості  центральний  економічний  район 
забезпечує 100% обсягів видобутку бурого вугілля в державі.
 
Родовища  бурого  вугілля  знаходяться  в  Олександрії,  Петровому,  Балаховці,  Михайлівці, 
Байдурівці,  і  відносяться  до  Дніпровського  буро
-
вугільного  басейну.  Середньорічний  видобуток 
брикетів  бурого  вугілля  на  Байдаківській  та  Дмитрівській  фабриках  складають  близько  3,5  мільйонів 
тонн.
 
Дуже швидкими темпами в
 
Центральному економічному районі йде ерозія земель. Прибалкові 
та  придолинні  межиріччя  постійно  піддаються  лінійним  розмивам  та  площинним  змивам,  сила  та 
інтенсивність  яких  росте  із  заходу  на  схід.  Особливо  це  виражено  у  смузі,  прилеглій  до  Дніпра. 
Еродованість  ґрунтів  в  цій  місцевості  перевищує  50%.  Часто  ерозія  супроводжується  зсувами  та 
обвалами.
 
Основною проблемою району є низький рівень розвитку промисловості та значна обмеженість 
електроенергетичних потужностей. Ця проблема може бути частково вирішена за рахунок введення в 
дію  Канівської  ГЛЕС  та  Чигиринської  ТЕС.  Гарні  передумови  для  швидкого  розвитку  промислової 
галузі мають такі міста як Черкаси, Канів, Чигирин, Золотоноша, Світловодськ, Кіровоград, Гайворон, 
Олександрія, Корсунь
-
Шевченківський, Сміла, Тальне та інші населені пункти.
 
Екологічні  проблеми  в  районі  представлені  високим  рівнем  забруднення  радіонуклідами  міст 
Звенигородка,  Канів,  Лисянка.  Також  достатньо  забрудненими  є  води  малих  річок,  які  протікають  в 
межах  Українського  кристалічного  щита.  Спостерігаються  високі  темпи  ерозії  чорноземних  ґрунтів, 
також присутнє значне забруднення атмосфери міст Черкаси та Кіровоград.
 
Загалом, центральний економічний район має досить гарну базу для свого розвитку. Тут добре 
розвинена  хімічна  промисловість  та  аграрний  комплекс.  Але,  «завдяки»  низці  проблем  іншого 
характеру, серед яких –
 
віддаленість від державних кордонів, висока залежність від Придніпровського 
та Столичного економічних районів, Центральний економічний район України, як ніхто інший, потребує
 
територіального розподілу праці.
 
Найліпшим  виходом  із  ситуації,  що  склалася,  є  зростання  рівня  промислового  та  харчового 
комплексу  району,  покращення  стану  доріг  міжміського  та  регіонального  сполучення  та  створення 
умов для постійного зростання довіри малого та середнього бізнесу до економічної політики в районі. 
Всі ці передумови піднімуть потенціал Центрального економічного району в найближчі два роки.
 
 
Література:
 
1. 
Голиков  А.П.,  Олійник  Я.Б.,  Степаненко  А.В.  Вступ  до  економічної  і  соціальної  географії.  –
 
К.: 
Либідь, 1997.
 
2. 
Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України. Національна макроекономіка. –
 
К., 2002.
 
3. 
Новікова А. Економічна безпека України у транспортній сфері // Економіка України. –
 
жовтень 2002. 
–
 
№10(491). –
 
С. 18
-25. 
4. 
Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. –
 
К.: Вища школа, 1998.
 
5. 
Розміщення продуктивних сил: Підручник / В. В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін.; 
За  ред.  В.В.  Ковалевського,  О.Л.  Михайлюк,  В.Ф.  Семенова.  –
  2-
ге  вид.,  випр.  і  доп.  –
 
К.: 
Товариство "Знання", КОО, 2000.
 
6. 
Соціально
-
економічна  географія  України:  Навч.  посібник  /За  ред.  проф.  Шаблія  0.І.  Вид.  друге, 
перероб. і доп. –
 
Львів: Світ, 2000.
 
7. 
Стеченко Д.М. Розвиток продуктивних сил і регіоналістика. –
 
К.: Вікар, 2002.
 
 
Науковий керівник
: 
доцент Сидорець Людмила Василівна
 

22 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
 
Артем Волошин
 
(Одеса,Україна)
 
 
ФІЛОСОФІЯ «КАЙДЗЕН» НА УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
 
 
Глобальна  економічна  криза,  в  який  залучена  і  Україна,  позначила  проблеми  в  національній 
економіці,  підвищила  увагу  до  проблем  якісного  її  реформування  на  основі  корінних  перетворень  у 
реальному  секторі.  В  умовах  кризи  стало  очевидним,  що  орієнтація  на  надприбутки  і  екстенсивне 
зростання  в  світі  глобальної  конкуренції  застаріли.  Подолання  рецесії  неможливо  без  підвищення 
економічної  ефективності
 
функціонування  всіх  суб'єктів  господарювання  та  становлення  вітчизняних 
підприємств  на  шлях  інноваційного  розвитку.  Однак,  впровадження  інновацій  часто  вимагає  значних 
капіталовкладень.  Криза  зумовила  істотне  скорочення  зовнішніх  фінансових  інвестицій  і  привів  до 
згортання  кредитування  та  інвестиційних  програм  у  промисловості.  У  цих  обставинах  впровадження 
концепції постійного поліпшення «кайдзен», розробленої в японській компанії Тойота, є перспективним 
напрямком організаційних змін в кризовій ситуації, оскільки дозволяє знизити нераціональні витрати, 
але  при  цьому  значно  підвищити  якість,  гнучкість  і  продуктивність  виробничо  –
 
економічних  систем. 
Досвід  таких  всесвітньо  відомих  компаній,  як  «Toyota»,  «Nissan»,  «Canon»,  «Honda»,  тому 
підтвердження.  Отже,  реалізація  механізму  антикризового  управління  на  основі  концепції  кайдзен, 
максимально  адаптованої  до  практики  менеджменту  вітчизняних  підприємств  є  завданням 
стратегічного  характеру,  вирішення  якої  дозволить  забезпечити  економічне  оздоровлення  і 
подальший поступальний розвиток українських підприємств.
 
Принципи  кайдзен  називають  найбільш  ефективною  філософією  японського  менеджменту.  У 
бізнесі ця концепція управління стала застосовуватися після другої світової війни і вважається ключем 
до  успіху,  якого  вдалося  досягти  в  Японії  багатьом  підприємствам  в  різних  видах  економічної 
діяльності.  Автором  стратегії  постійних  поліпшень  по  праву  вважають  Имаі  М.  [1].  Подальший 
розвиток теорії відображено в працях Синго С. [2]. Спроби адаптувати концепцію на інші економіки
 
і 
культури також увінчалися успіхом. Підтвердженням цьому є ряд робіт західних авторів, присвячених 
проблематиці  управління  організаціями  в  стилі  кайдзен,  серед  яких  М.  Коленсо  [3].  Успіх 
організаційних  змін  в  японських  і  західних  компаніях  обумовлюють  підвищений  інтерес  російських  і 
вітчизняних  учених  до  проблем  побудови  бізнес  –
 
моделей  відповідно  до  принципів  кайдзен.  Так, 
вчені  РЕА  ім.  Г.В.  Плеханова  розглядають  кайзден  в  якості  системи  поліпшення  бізнес
-
процесів. 
Роботи  вітчизняних  економістів  присвячені  проблематиці  управління  витратами  підприємств  з 
використанням інструментарію концепції кайдзен.
 
У  широкому  сенсі,  кайдзен  –
 
концепція  забезпечення  постійних  поліпшень  у  всіх  аспектах 
діяльності  організацій  або  її  окремих  підрозділів  за  допомогою  внутрішніх  резервів,  без  залучення 
великих інвестицій ззовні. Система японського менеджменту увазі досягнення таких конкретних цілей, 
як  підвищення  ступеня  задоволеності  споживачів;  усунення  втрат  (тимчасових,  фінансових, 
матеріальних  та  ін.);  підвищення  якості  (товарів,  послуг,  взаємин,  процесів,  виконуваних  завдань  та 
ін.); зниження витрат на розробку, виробництво, утримання запасів і поширення. Відповідно до цього, 
основу  управління кайдзен утворюють дві головні функції: підтримку і вдосконалення. Підтримання  –
 
це дії, спрямовані на забезпечення наявних технологічних, організаційних та операційних стандартів, і 
їх  підтримку  за  рахунок  навчання  співробітників  та  трудової  дисципліни.  Удосконалення  –
 
це  заходи 
щодо  поліпшення  існуючих  стандартів.  Отже,  уявлення  про  управління  в  системі  японського 
менеджменту зводиться до підтримання та поліпшення стандартів діяльності підприємств [1, с. 37].
 
Згідно концепції кайдзен, зміни повинні бути системними і піддаватися постійному перегляду. 
М.  Коленсо  зазначає:  «При  конструюванні  організації,  здатної  як  на  еволюцію,  так  і  на  революцію, 
культура кайдзен здатна внести величезний вклад. Головний внесок полягає в наступному: потреба в 
невеликих  поліпшення  в  цілому  враховується  в  рамках  системного  підходу  кайдзен,  який  набуває 
постійний  характер,  а  не  є  частиною  повторюваної  ініціативи  »  [3,  с.  8].  З  цього  випливає,  що 
ефективними  нововведення  будуть  тільки  вузько  направлені  зміни,  орієнтовані  на  вирішення 
конкретної  проблеми.  Обумовлено  це  тим,  що  масштабні  інновації  припускають  революційні  зміни  і 
вимагають значних капіталовкладень в нові технології та обладнання. На противагу західним теоріям 
інноваційного  розвитку  кайдзен  робить  упор  на  людські  зусилля,  мораль,  комунікацію,  навчання, 
командну роботу, залучення в процес змін і самодисципліну [1, с. 38].
 
Не  можна  не  відзначити,  що  в  кайдзен  у  великій  мірі  задіяний  людський  чинник,  що  створює 
передумови підвищення готовності всіх працівників приймати зміни і брати участь в них. Реорганізація 
діяльності  на  основі  концепції  кайдзен  зводиться  до  незначних,  поступовим  змін  бізнес  –
 
моделі 
підприємства  завдяки  використанню  сучасних  методів  організації  виробництва  і  забезпечення  якості 
продуктів, і процесів.
 
Узагальнюючи вище сказане, можна стверджувати, що в умовах глобальної економічної
 
кризи 
реалізація проектів кайдзен на вітчизняних підприємствах дозволять переломити негативні тенденції і 
визначать стійкі їх позиції в майбутньому. Впровадження системи кайдзен –
 
це довгостроковий проект, 
проте,  на  відміну  від  масштабних  інновацій,  характеризується  невисоким  ризиком  і  забезпечує 
поступальний  прогрес.  Ці  переваги  дають  підстави  вважати,  що  в  даний  час  кайдзен  можна 
розглядати як один з методів антикризового управління підприємствами. Виходячи з цього, авторами 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
23 
 
 
 
запропонована  схема  поетапного  впровадження  стратегії  постійних  поліпшень  в  практику 
господарювання вітчизняних організацій (мал. 1).
 
 
 
Мал. 1. Поетапне впровадження концепції кайдзен в практику управління вітчизняних 
підприємств
 
 
Перед  початком  проекту  визначаються  цілі  його  реалізації.  Мета  має  особливе  значення, 
оскільки визначає вектор майбутнього розвитку підприємства. Відповідно до неї формуються стратегія 
і  тактика  підприємства,  розробляються  плани  і  прогнози,  оцінюються  результати.  Тому  від  того, 
наскільки  мета  розвитку  коректна  і  адекватна  вимогам  сучасного  бізнес
-
середовища,  залежить 
ефективність реалізованих змін.
 
Формалізація  цілі  та  її  подальша  деталізація  на  конкретні  приватні  задачі  визначає 
інструменти  та  методи  їх  вирішення  :  що,  яким  чином  і  як  можна  змінити  і  поліпшити  в  організації 
виробництва на кожному робочому місці, щоб реалізувати стратегію найбільш ефективно. Моніторинг 
досягнутих  результатів  має  проводитися  безперервно.  Якщо  цілі  не  виконуються,  то  обов'язково 
визначаються причини невиконання і стоять за ними проблеми. Тільки вирішивши глибинні проблеми, 
можна  рухатися  далі,  не  повторюючи  колишніх  помилок  і  поступово  вдосконалюючи  всі  напрямки 
діяльності[1].
 
Необхідно  відзначити,  що  рішення  більшості  проблем  на  підприємстві  лежить  в  області 
організації  ефективної  комунікації  із  співробітниками.  Основне  завдання  менеджерів,  які  сповідують 
цінності кайдзен, –
 
терпляче створювати найбільш просту і доступну систему подачі пропозицій щодо 
поліпшення робочого процесу « знизу». Саме налагоджена і безперервна зворотний  зв'язок дозволяє 
грамотно  узагальнити  проблеми,  обґрунтувати  план  дій  і  розробити  комплекс  коригуючих 
управлінських  впливів.  В  умовах  ведення  бізнесу  «по  –
 
українськи»  залучення  працівників, 
роз'яснення їм суті методів управління в стилі кайдзен –
 
найскладніший компонент реалізації стратегії 
постійних поліпшень. Приймаючи рішення про її запровадження, керівництву компанії треба розуміти, 
що це передбачає зміну не тільки корпоративної культури, а й способу мислення. Не всі співробітники 
готові до постійних змін, навіть якщо вони відповідальні виконавці.
 
Важливо  підкреслити,  що  підприємство  –
 
це  соціально  –
 
економічна  система,  тому  кадри  –
 
одна  з  головних  її  системоутворюючих  характеристик.  Внесок  кожного  працівника  як  активного 
елемента  системи  обумовлює  результативність  стратегії  кайдзен  і  орієнтує  підприємство  на 
досягнення  цілей  його  розвитку,  а  робота  в  команді  створює  сприятливий  мікроклімат  у  колективі  і 
дозволяє зміцнити корпоративний дух.
 
Однак,  зміни  не  буде  ефективними  без  розробки  відповідної  системи  мотивації  кадрів. 
Впровадження системи «П'ять S» (організація, акуратність, прибирання, стандартизація, дисципліна) –
 
один  з  інструментів  кайдзен,  орієнтованих  на  адаптацію  співробітників  до  змін,  мотивуючий  їх  до 
самовдосконалення. Система « 5
S 
» спрямована на оптимізацію робочого часу та підтримка порядку 
на  робочому  місці,  допомагає  систематизувати  дії  з  адаптації  співробітників  до  нових  правил.  Крім 
того,  важливо  також  передбачити  створення  корпоративної  системи  навчання  кадрів,  регулярно 
проводити спеціальні тренінги із залученням сертифікованих бізнес
-
тренерів і консультантів.
 
Таким  чином,  досвід  успішних  інновацій  провідних  компаній  світу  доводить,  що  найбільшої 
ефективності  можна  досягти,  враховуючи  організаційний  аспект  розвитку.  Організаційне  навчання, 
адаптація  персоналу  до  змін,  вдосконалення  процесів  управління  та  формування  сильної 

24 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
корпоративної  культури дозволяють створити підприємство майбутнього, цінності якого  відповідають 
вимогам  сучасної  конкурентного  середовища.  В  умовах  глобальної  економічної  рецесії  вихід 
вітчизняних  підприємств  з  системної  кризи  можливий  на  основі  чіткої  і  продуманої  антикризової 
програми.  Впровадження  системи  кайдзен  дозволяє  без  значних  капітальних  витрат  налагодити 
виробництво, знизити нераціональні витрати, підвищити продуктивність праці, що слід розглядати не 
тільки як антикризові заходи, але і як спосіб нарощування довгострокового конкурентного потенціалу в 
майбутньому.
 

жүктеу/скачать 5 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: