Advantages
Disadvantages
Get to learn new things about the business world and
develop new skills as a teacher.
Students (usually) have a specific purpose for learning
English and this is easier to cater to.
A huge bank of business-related authentic materials to
choose from.
Get to meet a wide range of professionals and learn
about the work culture of different countries and cultures.
May not be familiar with some of the more specialist
vocabulary you may have to teach.
Hard to meet all students ‘specific’ needs.
Some business course books can be a bit dry and ironically,
can take time to learn how to bring business English to life.
You may be younger than many of the students and can take
time to establish credibility.
As we have seen, business English cannot easily be defined and if someone asks you to teach a group of
business English learners; you could be teaching from a course book which looks similar to a general English course book,
with a grammatical syllabus or you could be faced with a skills-based course which has functional language as an add-on.
Either way, the material and students can be challenging for the inexperienced teacher and you should give yourself extra
time to prepare for a business English course until you are familiar with the content. And remember
–
there is a wealth of
resources both on- and offline to help you.
References:
1. Dudley-Evans, Tony. Developments in English for Specific Purposes: A multi-disciplinary approach. Cambridge
University Press. (Forthcoming), 1998.
–
200 p.
2. Hutchinson, Tom & Waters, Alan. English for Specific Purposes: A learner-centered approach. Cambridge University
Press, 2010.
–
150 p.
3. Johns, Ann M. & Dudley-Evans, Tony (1991). English for Specific Purposes: International in Scope, Specific in Purpose.
TESO, 2010. -225 p.
4. Teach Business English / S. Donna.
–
Cambridge University Press, 2000. -100 p.
5. Ellis M. Teaching Business English / M. Ellis, C. Jonson.
–
Oxford University Press, 1994. -350 p.
Світлана Дешко, Ольга Іщенко, Леся Гуня
(
Львів
,
Україна
)
TEACHING ENGLISH FOR SPECIFIC PURPOSES (ESP)
Most language schools have a selection of business English textbooks, and if not General English textbooks tend
to have quite a few activities on business-related topics such as telephoning, emailing, Travel English and favourite TV ads.
You could try having a flick through these textbooks and taking copies of anything you think is relevant, selecting by what i s
connected to your future students’ area of expertise or what is connected to the kind of skill and language you think
they will
need in their work or studies. It might be difficult to judge what things are suitable before you have taught the students, and
certainly before you have taught your first ever Business or ESP class, but looking through the books with these things in
mind will help you pay more attention and therefore help you remember where the things you decided not to copy are when
you need to look for more stuff later. Knowing the materials well could also help you if you are asked for your opinion when
a textbook for the class is chosen.
154
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
School textbooks on a subject that your students’ work is connected to, e.g. a GCSE Commerce book, can also be
useful resources as long as the material does not look too childish [1, p.10].
You can use exactly the same methods as described above to collect photocopiable supplementary worksheets.
These can be found in Business English supplementary books (e.g. Business Builder), Business English supplements for
General English courses (e.g. Reward Business Resource Packs), scattered throughout some books on how to teach
Business English and ESP, at the back of relevant teachers’ books, and on the internet.
It is sometimes possible to find sample units of textbooks and additional supplementary activities for textbooks on
the publi
shers’ sites. In addition, the publishers and countless other websites offer flashcards, reading texts, podcasts,
grammar and vocabulary exercises, and game ideas. These are sometimes available as things specifically for Business and
ESP students, and are often available for free.
The additional benefit of materials from the internet is that you can often cut and paste it into a word processor
program and make any changes you like in order to make it more specific to or manageable for your students. For example,
you could take a grammar exercise and rewrite it so that all the sentences refer to what your students do in their jobs.
Ways of simplifying a text include rewriting it from memory with a particular length and language level in mind,
giving lots of v
ocabulary and information on what will be said before they read it, or having an easy task where they don’t
need to understand everything that is written in order to answer the questions [2, p.22].
Once you have lots of lovely materials and teaching ideas that you want to use when you get your first Business
English or ESP class, the next stage is to try them out as much as you can. This can be a problem when your other classes
are studying Headway and you’ve found texts on bridge construction for your futu
re ESP class, but there are ways around
it. Things you are likely to be able to try out without going too far off the syllabus of your General English classes include
business-related materials from General English textbooks, well-known news stories that are related to the area of interest
of the students you will teach (e.g. a medical scandal that even a General English class would be interested in that you
could also use with a future class of doctors), functional language that is important in many different contexts (e.g. requests
and apologies), and skills work (e.g. writing a formal letter or short report). If your present students are taking an EFL exam,
you may also be able to find some content that is relevant to both this class and your first Business or ESP class, e.g.
TOEIC stuff for a future Business English class or IELTS stuff for a geologist.
If your future Business English or ESP student is also your first one-to-one student, reading up on how to teach
this kind of class and experimenting with some of the techniques written there with your larger classes is also a good idea.
Again, some of those techniques will be more easily adaptable to larger classes than others and you’ll need to select and
adapt carefully.
Most books on Business English an
d ESP teaching start by reassuring you that you don’t need to know anything
about your student’s specialist area in order to teach them what they want from you, which is the English language. While
that is true, everything you can find out about their industry, scientific area etc will both improve your ability to teach them
and increase your interest in speaking to them. Unfortunately, trying to read a trade magazine or scientific journal is unlikely
to help with either of these. Instead, it is best to start with the parts of their area that have popular and general interest, for
example paperback books on high-flying brokers (if they are studying Financial English) or on the scandals of drug safety (if
they work in pharmaceuticals).
As should be obvious from many of the points above, the more you know about your future students when you are
preparing to teach them the better. Things you can ask the company or the person in your school who deals with them
include exactly what their company does and what the
students’ roles are, what other general and specialist English studies
they have already taken part in, what their levels are, what their strengths and weaknesses are, what they particularly need
to be able to do in English, what language and skills they particularly want help on, and what their opinions are on how they
should study [3, p.55].
If you cannot find out all the information above before the class, you will probably want to build some Needs
Analysis into your first lesson. In small classes this obviously means asking them about those things, and in larger classes
you can get them to practice their speaking while interviewing each other. You can find much more information on doing
needs analysis in most guides to teaching Business English and ESP. How much you have learnt about them before the
lesson will also change how well you can tailor the materials towards them, but it is possible to plan a first lesson that is
suitable for almost anyone. For example, most Business English and ESP classes can benefit from a review of how to
pronounce numbers in English, a tense review (preferably with the example sentences and exercises rewritten to seem
more relevant to them), a functional language review, practice for meeting foreign guests, emailing practice and/ or
telephoning practice.
The most important difference lies in the learners and their purposes for learning English. ESP students are usually
adults who already have some acquaintance with English and are learning the language in order to communicate a set of
professional skills and to perform particular job-related functions. An ESP program is therefore built on an assessment of
purposes and needs and the functions for which English is required.
ESP concentrates more on language in context than on teaching grammar and language structures. It covers
subjects varying from accounting or computer science to tourism and business management. The ESP focal point is that
English is not taught as a subject separated from the students' real world (or wishes); instead, it is integrated into a subject
matter area important to the learners.
However, ESL and ESP diverge not only in the nature of the learner, but also in the aim of instruction. In fact, as a
general rule, while in ESL all four language skills; listening, reading, speaking, and writing, are stressed equally, in ESP it is
a needs analysis that determines which language skills are most needed by the students, and the syllabus is designed
accordingly. An ESP program, might, for example, emphasize the development of reading skills in students who are
preparing for graduate work in business administration; or it might promote the development of spoken skills in students
who are studying English in order to become tourist guides.
As a matter of fact, ESP combines subject matter and English language teaching. Such a combination is highly
motivating because students are able to apply what they learn in their English classes to their main field of study, whether it
be accounting, business management, economics, computer science or tourism. Being able to use the vocabulary and
structures that they learn in a meaningful context reinforces what is taught and increases their motivation [4, p.48].
The term "specific" in ESP refers to the specific purpose for learning English. Students approach the study of
English through a field that is already known and relevant to them. This means that they are able to use what they learn in
the ESP classroom right away in their work and studies. The ESP approach enhances the relevance of what the students
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
155
are learning and enables them to use the English they know to learn even more English, since their interest in their field wi ll
motivate them to interact with speakers and texts.
ESP assesses needs and integrates motivation, subject matter and content for the teaching of relevant skills.
A teacher that already has experience in teaching English as a Second Language (ESL), can exploit her
background in language teaching. She should recognize the ways in which her teaching skills can be adapted for the
teaching of English for Specific Purposes. Moreover, she will need to look for content specialists for help in designing
appropriate lessons in the subject matter field she is teaching [5, p.72].
You have to set learning goals and then transform them into an instructional program with the timing of activities.
One of your main tasks will be selecting, designing and organizing course materials, supporting the students in their efforts ,
and providing them with feedback on their progress.
Your skills for communication and mediation create the classroom atmosphere. Students acquire language when
they have opportunities to use the language in interaction with other speakers. Being their teacher, you may be the only
English speaking person available to students, and although your time with any of them is limited, you can structure
effective communication skills in the classroom. In order to do so, in your interactions with students try to listen carefully to
what they are saying and give your understanding or misunderstanding back at them through your replies. Good language
learners are also great risk-takers, since they must make many errors in order to succeed: however, in ESP classes, they
are handicapped because they are unable to use their native language competence to present themselves as well-informed
adults. That s why the teacher should create an atmosphere in the language classroom which supports the students.
Learners must be self-confident in order to communicate, and you have the responsibility to help build the learner's
confidence.
The teacher is a resource that helps students identify their language learning problems and find solutions to them,
find out the skills they need to focus on, and take responsibility for making choices which determine what and how to learn.
You will serve as a source of information to the students about how they are progressing in their language learning.
What is the role of the learner and what is the task he/she faces? The learners come to the ESP class with a
specific interest for learning, subject matter knowledge, and well-built adult learning strategies. They are in charge of
developing English language skills to reflect their native-language knowledge and skills.
People learn languages when they have opportunities to understand and work with language in a context that they
comprehend and find interesting. In this view, ESP is a powerful means for such opportunities. Students will acquire English
as they work with materials which they find interesting and relevant and which they can use in their professional work or
further studies. The more learners pay attention to the meaning of the language they hear or read, the more they are
successful; the more they have to focus on the linguistic input or isolated language structures, the less they are motivated to
attend their classes.
The ESP student is particularly well disposed to focus on meaning in the subject-matter field. In ESP, English
should be presented not as a subject to be learned in isolation from real use, nor as a mechanical skill or habit to be
developed. On the contrary, English should be presented in authentic contexts to make the learners acquainted with the
particular ways in which the language is used in functions that they will need to perform in their fields of specialty or jobs.
Learners in the ESP classes are generally aware of the purposes for which they will need to use English. Having
already oriented their education toward a specific field, they see their English training as complementing this orientation.
Knowledge of the subject area enables the students to identify a real context for the vocabulary and structures of the ESP
classroom. In such way, the learners can take advantage of what they already know about the subject matter to learn
English [6, p. 77].
References:
1. Dudley-Evans, Tony. Developments in English for Specific Purposes: A multi-disciplinary approach. Cambridge
University Press. (Forthcoming), 1998.
–
200 p.
2. Hutchinson, Tom & Waters, Alan. English for Specific Purposes: A learner-centered approach. Cambridge University
Press, 2010.
–
150 p.
3. Johns, Ann M. & Dudley-Evans, Tony (1991). English for Specific Purposes: International in Scope, Specific in Purpose.
TESO, 2010.
–
225 p.
4. Teach Business English / S. Donna.
–
Cambridge University Press, 2000.
–
100 p.
5. Ellis M. Teaching Business English / M. Ellis, C. Jonson.
–
Oxford University Press, 1994.
–
350 p.
6. Brieger, N. The York Associates Teaching Business English Handbook. York: York Associates, 2011.
–
170 p.
Людмила Довбня
(Переяслав
-
Хмельницький, Україна)
РОЛЬ СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКОЇ МОВИ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОГО ФОРМУВАННЯ ФІЛОЛОГА
-
УКРАЇНІСТА
У процесі фахової підготовки філолога
-
україніста значну роль відіграють навчальні дисципліни історико
-
лінгвістичного циклу: старослов’янська мова, історична граматика української мови та історія української
літературної мови, –
при опануванні яких студенти пізнають закони внутрішнього розвитку мови, що дає їм змогу
зрозуміти й усвідомити характер її сучасної системи як у літературній, так і в діалектних формах існування
[3
, с.
43].
Старослов’янська мова –
перша дисципліна історико
-
лінгвістичного циклу, яку вивчають студенти
-
філологи.
Цей курс є доволі складною і водночас важливою ланкою у професійній підготовці висококваліфікованого філолога –
фахівця в галузі української мови.Він становить собою своєрідний славістичний вступ до історіїукраїнської мови й
відіграє важливу роль у лінгвістичній і загальнофілологічній підготовці студентів, оскільки ознайомлює їх із мовною
спорідненістю слов’янських народів та джерелами їх писемної культури, із фонетикою і граматикою давньої
літературно
-
писемної мови слов’ян, формує уявлення про найважливіші закономірності, які характеризували в
давню епоху всі слов’янські мови, а також про процеси розвитку їх фонетики та граматики.
Г.
Судаков указує, що роль цього курсу в лінгвістичній підготовці вчителя
-
словесника визначається такими
обставинами: «1) він закладає основи славістичних знань, презентує вибрані розділи із слов’янської філології,
найважливіші й суттєві для розуміння історії слов’янських мов, їхніх генетичних і культурних зв’язків; 2) він є вступом
156
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
до історії … мови, оскільки в курсістарослов’янської мови дається характеристика праслов’янської мови й динаміки
розвитку її фонетичної системи та граматичного устрою; 3) у курсі вивчаються фонетика і граматика
старослов’янської мови –
найдавнішої літературно
-
писемної мови слов’ян і тому хронологічно найближчої до
праслов’янської мови пізнього періоду [10, с.
3]. Як перша й найбільш рання писемна фіксація слов’янського
мовлення, старослов’янська мова формує у студентів уявлення про основні мовні одиниці й закони, притаманні в
найдавнішу пору всім слов’янським мовам.
Дійсно, цей курс ставить за мету, по
-
перше, закласти основи славістичних знань у студентів
-
філологів,
вбираючи в себе найсуттєвіші дані із слов’янської філології: відомості про сучасні слов’янські народи і їх мови, про
поділ слов’янських мов на три групи (південнослов’янську, західнослов’янську, східнослов’янську), про місце
старослов’янської мови серед інших мов слов’янської сім’ї,про дві старослов’янські азбуки та їх історичні долі, про
основні пам’ятки старослов’янської писемності.
По
-
друге, старослов’янська мова як навчальна дисципліна є пропедевтичною до
історії української мови.
Вона готує студентів до вивчення історичної граматики та історії української літературної мови, а також низки
розділів курсу сучасної мови: фонетики й фонології, лексикології і фразеології, морфеміки і словотвору, морфології,
синтаксису і стилістики сучасної української літературної мови; української діалектології. Це обумовлено тим, що
саме в курсі старослов’янської мови дається характеристика праслов’янської мови та основних тенденцій розвитку її
фонетичної і граматичної систем.
Окрім того, слід вказати на потужні міждисциплінарні зв’язки старослов’янської
мови із методикою навчання української мови, давньою українською літературою, культурологією тощо.
Після викладу матеріалу про індоєвропейські мови історію праслов’янської мови
доцільно подати у вигляді
двох етапів –
раннього й пізнього. На ранньому етапі формувались особливості, що характеризують слов’янські
мови в колі інших індоєвропейських і мають праслов’янський характер; на пізньому етапі здійснюється діалектне
членування та активізуються діалектні відмінності, які призвели врешті до виділення трьох груп слов’янських
мов.Особливу увагу слід приділити вивченню студентами механізму дії закону відкритого складу і складового
сингармонізму як провідним тенденціям, що зумовили перебудову фонетичної системи праслов’янської мови,
з’ясуванню головних причин значної частини фонетичних явищ (монофтонгізації дифтонгів, спрощення груп
приголосних, зміни дифтонгічних сполучень, виникнення носових голосних, явища кінця слова тощо)[5, с.
8
–
11].
Окрім того, у курсі висвітлюються фонетика і граматика старослов’янської мови. Отримані студентами
знання із цієї галузі є науковою базою для вивчення української мови, її фонетичної і граматичної будови та
дериватологічних особливостей.
Значення курсу старослов’янської мови для студентів
-
філологів складно переоцінити перш за все через її
велике культурно
-
історичне значення, оскільки вона поряд із грецькою мовою та латиною була однією з
найдовершеніших літературних мов давньої Європи, а також у зв’язку
з тим, що ця писемна мова зафіксувала мовну
систему, хронологічно найближчу до праслов’янської мови [1, с.
59]. «Знання старослов’янської мови не лише як
лінгвістичної системи, а і як культурно
-
історичного феномену, послідовне й цілеспрямоване звертання до текстів
пам’яток письма церковної і світської тематики створюють умови для формування широкого культурного кругозору
студентів, удосконалення їхньої спеціальної і фахової підготовки» [4, с.
45
–
46].
Слід також звернути увагу на складність аналізованого курсу, зумовлену об’єднанням у ньому двох
лінгвістичних дисциплін: старослов’янської мови і праслов’янської мови, –
у зв’язку з чим Г.
Ільїнський та
С.
Бернштейн наполягали на необхідності введення окремої навчальної дисципліни –
праслов’янської мови, у якій
би висвітлювався матеріал з історичної фонетики й морфології праслов’янської мови [Там само]. С.
Бернштейн
зазначав, що в ньому «…повинні висвітлюватися без деталізації основні віхи історії праслов’янської мови: усі
палаталізації та їх історія; усі основні зміни у сфері вокалізму; процес втрати закритих складів і його наслідки» [2,
с.
10
–
11].
Посилаючись
на Л.
Паніна, Г.
Самойлова зауважує
:
«Нині старослов’янській мові відводиться особлива,
виняткова роль в історичному розвитку слов’янських мов –
роль мови
-
консерванта… «Щеплення візантійської
духовної культури до слов’янського племені» через старослов’янську мову і є вказівкою на його таку, що
«консервує», однак життєздатну функцію. Вважаємо, що з
-
поміж інших і з цієї причини також сучасне духовенство
вважає некоректною характеристику старослов’янської мови як мертвої мови» [7, с.
709].
Розробник типової програми із старослов’янської мови М.
Станівський звертав увагу на те, що у зв’язку зі
складністю та своєрідністю курсу викладач має добирати найефективніші методи і прийоми для того, аби студенти
змогли оволодіти як теоретичною, так і практичною частиною курсу; викладач повинен інтенсивно використовувати
наочність та активно керувати самостійною роботою студентів з метою навчити їх здобувати знання,
систематизувати їхі застосовувати на практиці. Автор програми вказує на основні мовознавчі розділи, які мають бути
висвітлені при вивченні аналізованої дисципліни: «Весь курс охоплює такі розділи: вступ, фонетика, лексикологія,
фразеологія, словотворення, морфологія та синтаксис. Запропоноване розташування розділів програми курсу
перевірене на практиці й рекомендується як найбільш доцільне з педагогічного погляду»
[8
, с.
4]
. Водночас слід
зазначити, що в лінгводидактиці вищої школи традиційно головна увага приділяється опануванню студентами таких
розділів старослов’янської мови, як вступ, фонетика, морфологія й синтаксис, словотвір вивчається після
усвідомлення ними особливостей сутності й парадигми (для змінних слів) кожної частини мови, тоді як питання
лексикології та фразеології, як правило, залишаються поза межами курсу. Так, у виданих в Україні найбільш вдалих
підручниках та навчальних посібниках із старослов’янської мови авторів О.
Леути, М.
Станівського (незважаючи на
те, що саме М.
Станівський увів ці розділи до типової програми), І.
Царалунги лексикологія і фразеологія не
охоплені, більше того, доволі часто вони не входять до розроблених викладачами навчальних програм. Очевидно,
такий підхід зумовлений браком часу, що виділяється на вивчення старослов’янської мови на факультетах
української філології.
Таким чином, у процесі роботи з вивчення старослов’янської мови слід звертати належну увагу на
фонетичні, морфологічні та синтаксичні процеси, які тим чи іншим шляхом пояснюють явища сучасної української
мови. Студенти повинні отримати знання, необхідні для осмислення таких особливостей мови, які можуть бути
усвідомлені й пояснені тільки за умови їх історичного коментування, що передбачає застосування порівняльно
-
історичного методу, уміння й навички користуватися яким закладаються саме при вивченні старослов’янської мови.
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
157
Достарыңызбен бөлісу: |