«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»



Pdf көрінісі
бет35/42
Дата14.02.2017
өлшемі4,74 Mb.
#4110
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   42

Література:
 
1. 
Адливайкин
 
С.Ю.  Об  изучении  древнейшего  этапа  славянской  языковой  истории  /  С.Ю.
 
Адливайкин// 
Актуальные  проблемы  изучения  и  преподавания  старославянского  языка.  –
 
М.:  Изд
-
во  Московского 
университета, 1984. –
 
С.
 57

61. 
2. 
Бернштейн
 
С.Б.
 
Место  курса  «Старославянский  язык»  в  системе  университетского  филологического 
образования / С.Б.
 
Бернштейн // Актуальные проблемы изучения и преподавания старославянского языка. –
 
М.: 
Изд
-
во Московского университета, 1984. –
 
С.
 9

14. 
3. 
Довбня
 
Л.Е. Педагогічна специфіка вивчення старослов’янської мови студентами
-
філологами в умовах кредитно
-
модульної  системи 

Л.Е.
 
Довбня 
// 
Гуманітарний  вісник  Державного  вищого  навчального  закладу  «Переяслав
-
Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»: зб. наук. праць.  –
 2010. 

 
С.
 43

49. 
4. 
Зайцева
 
Е.А.  Изучение  истории  русского  языка  на  филологическом  и  нефилологических  факультетах 
педагогического вуза / Е.А.
 
Зайцева // Известия Самарского научного центра Российской академии наук. –
 2008. 
–№2. –
 
С.
 45

49. 
5. 
Кондрашов
 
Н.А.  Старославянский  язык  /  Н.А.
 
Кондрашов;  отв.  ред.  В.В.
 
Иванов  //  Программы  педагогических 
институтов:  введение  в  языкознание,  старославянский  язык,  русская  диалектология,  диалектологическая 
практика,  практикум  по  русскому  языку.  –
 
Сборник  1.  Для  специальности  «Русский  язык  и  литература».  –
 
М.: 
Просвещение, 1985. –
 
С.
 8

19. 
6. 
Леута
 
О.І. Старослов’янська мова:
 [
Підручник
] / 
О.І.
 
Леута. –
 
К.:Вища школа, 2007. –
 255 
с.
 
7. 
Самойлова
 
Г.С.
 
Дидактический  потенциал  старославянского  языка  как  «языка
-
консерванта»  в  интеграции 
дисциплин  историко
-
лингвистического  цикла  /  Г.С.
 
Самойлова  //  Вестник  Нижегородского  университета 
им.
 
Н.И.
 
Лобачевского. –
 2010. 

 
№4 (2). –
 
С.
 708

711. 
8. 
Станівський
 
М.Ф.  Програми  педагогічних  інститутів.  Старослов’янська  мова.  Для  студентів  спеціальності  2102 
«Українська мова і література» 

М.Ф.
 
Станівський. –
 
К.: Б.
 
в., 1984. –
 24 
с.
 
9. 
Станівський
 
М.Ф. Старослов’янська мова: 
[
навч.
 
посіб.
]/ 
М.Ф.
 
Станівський. –
 
К.: Вища школа, 1983. –
 264 
с.
 
10. 
Судаков
 
Г.В. Старославянский язык: методические рекомендации / Г.В.
 
Судаков. –
 
Вологда: Русь, 1995. –
 50 
с.
 
11. 
Царалунга
 
І.Б. Старослов’янська мова: [навч.
 
посіб.] / І.Б.
 
Царалунга. –
 
Львів: Новий Світ
-2000, 2007. 

 188 
с.
 
 
 
Зореслава Дубинець
 
(Армянськ, Україна)
 
 
СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ЕВФЕМІСТИЧНИХ НОМІНАЦІЙ
 
У СУЧАСНІЙ ЖІНОЧІЙ ПРОЗІ
 
 
Вагому  частку  лексичного  та  фразеологічного  фонду  нашої  мови  становлять  евфемістичні  номінації,  які 
відображують  соціокультурні  й  ціннісні  орієнтири  українців.  Особливості  творення  евфемістичних  номінацій  стали 
об’єктом  уваги  Л.
 
Булаховського,  Ж.
 
Варбот,  С.
 
Відлака,  А.
 
Домбровської,  А.
 
Кацева,  Л.
 
Крисіна,  Б.
 
Ларіна, 
В.
 
Москвіна,  О.
 
Реформатського,  О.
 
Сєнічкиної,  К.
 
Серажим,  О.
 
Тараненка,  Б.
 
Томашевського,  Б.  Уоррена  та  інших 
лінгвістів.  Найбільше  цікавив  науковців  словотвірний  аналіз  евфемізмів  розмовно
-
побутового  стилю  (Г.  Аркушин, 
І.
 
Мілєва, О.
 
Януш та ін.). Проте сьогодні одним із основних джерел творення й поширення евфемістичних номінацій 
є художній дискурс.
 
Мета дослідження –
 
здійснити словотвірний аналіз евфемізмів у сучасній жіночій прозі (на матеріалі творів 
М.
 
Гримич, Є.
 
Кононенко та І.
 
Роздобудько).
 
Способи  евфемізації,  на  нашу  думку,  доречно  розглядати  за  мовними  рівнями  реалізації  евфемістичної 
функції,  як
-
от:  фонетичний,  морфологічний,  лексико
-
семантичний,  синтаксичний.  Кожен  із  способів  складається  з 
певних прийомів. Підґрунтям для такої класифікації стало дослідження способів творення евфемізмів, зафіксованих 
у роботах вітчизняних і зарубіжних науковців: А.
 
Кацева (1988), Л. Крисіна (1994, 2000), О.
 
Януша (1997), В.
 
Москвіна 
(1998, 2002), Ю.
 
Баскової (2005), Н.
 
Прядильнікової (2007), І.
 
Решетарової (2010) та ін.
 
Фактичний матеріал засвідчує, що способи евфемізації в сучасній жіночій прозі представлено
 
нерівномірно. 
Аналіз  творів  М.
 
Гримич,  Є.
 
Кононенко  та  І.
 
Роздобудько  засвідчив  відсутність  евфемізмів,  утворених  фонетичним 
способом,  та  невисоку  продуктивність  використання  жінками
-
письменницями  морфологічного  способу  евфемізації

Серед  його  прийомів  більшість  науковців  (Ю.
 
Баскова,  А.
 
Кацев,  Л.  Крисін,  В.  Москвін,  Н.
 
Прядильнікова, 
О.
 
Сєничкіна) називають абревіацію, негативну префіксацію (термін А.
 
Кацева), використання словотвірних засобів з 
інферіорним значенням, нульову афіксацію.
 
У сучасній жіночій
 
прозі трапляються поодинокі приклади абревіації, як
-
от: Приїхав на машині з номерами 
АП  (адміністрація  президента),  проте  поводився  сумирно  [3,  с.  37].  Скорочення  імені  за  допомогою  абревіації 
призводить до звуження його змісту, позбавляє більшості асоціацій, ним викликаних.
 
Такий  морфологічний  прийом  евфемізації  як  негативна  префіксація  відбувається  за  моделлю:  негативний 
префікс  +  іменник  (прикметник,  прислівник)  –
 
антонім  за  смислом  до  слова
-
табу.  Наприклад:  В  економічних 
питаннях несильний

практично всі його справи веде юрист, пов’язаний з ним поки що  не з’ясованими зв’язками
 
[3,  с.  77];  Ти  кінець  кінцем  виховуєш  у  дитині  нездорові  нахили

[5,  с.  26].  У  зазначених  евфемізмах  ефект 
пом’якшення  досягається  тим,  що  негативні  властивості  предметів  не  називаються  прямо,  а  позначаються  через 
заперечення.
 
Мовні  одиниці  з  інферіорним  значенням  у  ролі  евфемізмів  –
 
це  насамперед  демінутиви

Такі  евфемізми 
письменниці  вживають  замість  занадто  різкого  прямого  найменування  непривабливого  явища:...Сам  Антоніус  є 
надзвичайно порядною і шанованою людиною –
 
Март простяг руку в бік чоловіка з лисиною і черевцем
 
[5, с. 53];
 

 
Це точно! Вона –
 
язвочка
 
рідкісна! Ти єдиний, хто співчуває мені. Решта вважають, що вона мене ощасливила! 
[3, 
с.
 
130]. Якщо в прикладах замінити демінутиви на прямі номінації
, 
значення вислову не зміниться, однак зміниться 
його тональність: замість пом’якшення буде звучати пряма негативна оцінка.
 
З  евфемістичною  метою  надзвичайно  активно  використовують  жінки
-
письменниці  префікси,  що  мають 
значення неповноти дії або слабкого ступеня вияву ознаки (по
-
, недо
-
, під
-)

 
Чому ж він сам до мене не підходить?
 

 
Він тебе побоюється...
 
Тебе всі побоюються...
 
[3, с. 61];
 

158 
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
 
 
 
„Та ні. Ви ж знаєте, я ці піонертабори недолюблюю…”
 
[3, с. 61];
 
„Володька підгулював...
 

 
[4, с. 47].
 
Найуживаніші  прийоми  творення  евфемізмів  належать  до  лексико
-
семантичного  способу  евфемізації. 
Заміна номінативних засобів рідної мови іншомовними синонімами або іншомовними еквівалентами –
 
продуктивний 
прийом творення евфемізмів у романах М. Гримич. Так, в „Егоїст”, міркуючи про тонкощі етикету, авторка зазначає: 
в Україні своєрідна манера жінок вдягатися на прийоми, яка  дисонує
 
з європейськими традиціями”
 
[3, с.
 
80]. Ще 
один приклад: „після того, як Георгій остаточно зрозумів, що нічого не зможе зробити..., він впав у депресію: не 
виходив з дому, перестав голитися. Лежав у ліжку і тупо дивився в стелю”
 
[3, с.
 
153]. Як справедливо зауважує С. 
Відлак, „іншомовні слова менше шокують і здаються більш шляхетними” [2, с. 275].
 
Жінки
-
авторки  на  початку  ХХІ  століття  послуговуються  з  евфемістичною  метою  фразеологізмами:  –
 
Здається, ми потихеньку освоюємо це ремесло: таку лапшу на вуха людям вішаємо...
 [3, 
с.
 90]; 
Видно, він Льонці 
наобіцяв золоті
 
гори

бо після його приходу той прилип до справи як шевська смола  [3, с.
 77]; 
А батько встав на 
ноги,
 
одначе  то  вже  не  був  батько 
[5, 
с.
 
81].  Про  героя  роману  М.
 
Гримич  „  Егоїст  ”
 
Георгія  Липинського  читач 
дізнається,  що  як  нащадок  славетного  роду,  він  з  деякою  погордою  ставиться  до  тих  „українських  політиків,... 
левову частку [яких] становлять... –
 
колишні сільські хлопці
 
і недолюблює „пана з Івана”
 
[3, с.
 21]. 
У  розглянутих  прикладах  використано  розмовні  фразеологічні  одиниці,  наділені  безпосередністю, 
невимушеністю.  Їм  властива  певна  вільність  в  оцінці  становища.  Такі  фразеологізми  урізноманітнюють  авторське 
мовлення, служать засобом вираження оцінки певних явищ.
 
Евфемізація  в  сучасній  жіночій  прозі  здійснюється  за  допомогою  повного  антоніма  прямої  номінації 
антифраза
  / 
антифразиса.
 
Це  різновид  енантіосемії,  троп,  що  полягає  у  навмисному,  спеціально  заданому 
вживанні  мовної  одиниці  з  протилежним  значенням  або  конотацією  [6,  с.  191]:  В  останній  „інстанції”
 

 
бункері 
радикальної  партії  я  й  заробив  цей  мозаїчний  розпис  на  обличчі
 
(побите  обличчя)  [8,  с.
 130]; 

 
Із  чим  ти  до  нас 
прийшов?  
 
нарешті  спитала  вона  Георгія.  –
 
З  благою  вістю...  (з
 
поганими  новинами)  –
 
пожартував  він  і 
перелякався: це видалося йому святотатством, адже зараз він скаже їм усю правду [3, с. 1
18]. 
Науковці вважають, що антифразис є евфемістичним, коли замінює відверту негативну кваліфікацію свого 
об’єкта позитивною оцінкою, хоча й фальшивою. Цю фальш викриває контекст або фонові знання про предмет [7, 
с.
 188
–189]. Наприклад:
 
Вона смажить оселедці і подає на стіл щоразу, як приїжджає її „дорога родина” (небажані 
гості) (М.
 
Гримич „Варфоломієва ніч”)
 
Чому ж настрій такий, наче попереду  день  народження  свекрухи
 
(поганий, 
пригнічений настрій)? [4, с.
 129]. 
Серед  прийомів  синтаксичного  способу  евфемізації
 
у  творах  жінок
-
письменниць  ХХІ  століття  нами 
зафіксовано еліпсис і трансформацію словосполучень.
 
Еліпсис  –
 
це  стилістична  фігура,  побудована  на  пропуску  слова  чи  словосполучення.  Еліпсис  зумовлює 
структурну  неповноту  синтаксичної  конструкції,  в  якій  відсікається  неблагозвучний  компонент:  Але  була  ще  одна 
проблема, яку вирішити було важне. Справа в тому, що Зеленович брав.
 
Брав нахабно і відверто (брав хабарі)
 [5, 
с. 135]; Ти вже зовсім, Людо! (зовсім втратила здоровий глузд

[5, с. 126].
 
Іншим прийом синтаксичного способу евфемізації –
 
трансформація словосполучення –
 
це різні операції над 
його  структурою,  як
-
от:  уведення  додаткового  позитивного  компонента,  вилучення  небажаного  компонента, 
надмірне поширення структури.
 
Уведення  додаткового  позитивного  компонента  до  структури  словосполучення,  що  містить  слово  з 
експліцитно  вираженою  семою  негативної  оцінки,  відбувається  з  метою  створення  позитивної  або  нейтральної 
конотації  [1,  с.  108].  Наприклад:  І
 
тому  зараз  усі  методи  доцільні,  у  тому  числі  не  надто  моральні
 
(замість 
аморальні) [3, с. 85]; На мене дивилися, як на ідіота або закінченого покидька. Щоправда, я й сам відчував себе не 
дуже  нормальним
 
(замість дурним) [8, с. 60].  –
 
Георгію, я знаю, що кажу: це дуже серйозна, досить розгалужена 
таємна організація. І вона користується  далеко не просвітянськими
 
ідеями [3, с. 92]; –
 
Вірю, 
 
сказав він мляво. 
Йому дуже хотілося вірити. Але голосу нього був не зовсім переконливим [3, с. 153];
 
Вилучення  небажаного  компонента,
 
коли  евфемістична  процедура  супроводжується  усіченням 
непристойної  частини  клішованої  сполуки:  Під  час  акту
 
Саша  поспішав,  боячись,  що  прийде  мста  [5,  с.  26].  З 
контексту дізнаємось, що йдеться саме про статевий акт.
 
Надмірне поширення структури словосполучення відбувається, щоб
 
ускладнити  сприйняття  читачем  суті  описуваної  події,  зменшити  можливість  негативної  оцінки 
громадськості.  Наприклад:
 
От  і  позбулася  достроково  права  жити
 
зі  мною
  [3, 
с.  14];
 
Здається,  вона  від  нього 
збирається піти
 
[3, с.
 194]; 

 
Яке ти маєш право так зі мною говорити? –
 
Я маю право, бо ти ввійшла в моє життя
 
[3, 
с.
 156]. 
Синтаксичні прийоми творення евфемізмів, на нашу думку, є найбільш складними, оскільки евфемістичності 
вислову надають не слова або морфеми, а конструкція загалом.
 
Дослідження  способів  евфемізації  в  сучасній  жіночій  прозі  дозволило  встановити,  що  найуживанішим  у 
творах  М.
 
Гримич,  Є.
 
Кононенко  та  І.
 
Роздобудько  є  лексико
-
семантичний  спосіб  творення  евфемізмів  та  його 
прийоми –
 
вживання іншомовних слів та поляризація значень. Серед прийомів морфологічного способу евфемізації
 
жінки
-
письменниці  ХХІ  століття  використовують  негативну  префіксацію  та  словотвірні  засоби  з  інферіорним 
значенням.  Аналіз  фактичного  матеріалу  засвідчив  невисоку  продуктивність  еліптичних  конструкцій  і 
трансформованих словосполучень як прийомів синтаксичного способу творення евфемізмів.
 
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів означеної проблеми. Розгляду потребують інші способи 
евфемізації (метафора, перифраз, генералізація тощо) в сучасній жіночій прозі.
 
 
Література:
 
1. 
Баскова  Ю.  С.  Эвфемизмы как  средство манипулирования  в  языке  СМИ:  дис.  …  канд.  филол.  наук:  10.02.19 / 
Баскова Юлия Сергеевна. –
 
Краснодар, 
2006. 

 162 
с.
 
2. 
Видлак С. Проблема эвфемизма на фоне теории языкового поля / С.
 
П.
 
Видлак // Этимология –
 
1965: материалы 
и исследования по индоевропейским и другим языкам. –
 
М., 1967. –
 
С. 267–
285. 
3. 
Гримич М. Егоїст: Роман / М. Гримич. –
 
Львів: Кальварія, 2
003. 

 228 
с.
 
4. 
Кононенко Є. Зрада / Є. Кононенко. –
 
Львів: Кальварія, 2002. –160 с.
 
5. 
Кононенко Є. Повії теж виходять заміж: Новели / Є. Кононенко. –
 
Львів: Кальварія, 2004. –
 
190 с.
 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
159 
 
 
 
6. 
Кравець  Л.
 
В.  Стилістика  української  мови:  практикум:  [навч.  посіб.]  /  Кравець  Л.
 
В.;  за  ред.  Л.
 
І.  Мацько.  –
 
К: 
Вища школа, 2004. –
 
199 с.
 
7. 
Москвин В. П. Эвфемизмы в лексической системе современного русского языка // В.
 
П.
 
Москвин. –
  [2-
е изд.]. –
 
М.: ЛЕНАНД, 2007. –
 260 c. 
8. 
Роздобудько І. Ґудзик /І. Роздобудько. –
 
Харків: Фоліо, 
2006. 

 
216 с.
 
 
 
Юл
i
я
 
Дубова
 
(
Мар
i
уполь, Україна)
 
 
CONSTRUCTIVIST TEACHING AS A MODERN WAY AND A NEW TECHNIQUE OF TEACHING ENGLISH 
 
Nowadays there is a great variety of methods of teaching foreign languages (TFL). Our research touches upon a 
most popular modern technique of teaching 

 constructivist teaching. The present article deals with analysis of its impact to 
the improvement of learning English. Constructivist teaching is based on the idea that learners are actively involved in the 
knowledge  construction  process.  Students  themselves  are  the  makers  of  meaning  and  knowledge  in  the  frames  of  the 
learning process. 
The actuality of the problem is grounded by a great effectiveness of this relatively new method in comparison with 
old  methods  of  teaching  English.  Constructivist  teaching  fosters  critical  thinking  and  creates  motivated  independent 
learners.  The  aim  of  this  article  is to present  an  overview  of  constructivist  teaching methods  characteristics  and  point out 
some specific constructivist techniques used in TFL. 
A  wide  variety  of  methods  is  based  on  constructivist  learning  theory  which  relies  on  some  forms  of  guided 
discovery where the teacher avoids most direct instruction and attempts to lead the student through questions and activities 
to  discover,  discuss,  appreciate  and  verbalize  the  new  knowledge.  These  methods  of 
с
onstructivist  teaching  were 
researched  by  David  Nunan  and  David  Jonassen.  In  their  works  they  state  that  one  of  the  primary  goals  of  using 
constructivist teaching is to develop students’ ability to
 take initiative in their own learning experience. Furthermore, in the 
constructivist  classroom,  students  work  primarily  in  groups  where  learning  and  knowledge  are  interactive  and  dynamic. 
There is a great focus and emphasis on social and communication skills as well as collaboration and exchange the ideas. 
This  differs  from  the  traditional  classroom  in  which  students  work  primarily  alone  achieving  their  aims  through  repetition. 
Besides,  the  subjects  are  strictly  adhered  to  and  are  guided  by  a  textbook.  Activities  encouraged  in  constructivist 
classrooms  include  experimentation,  research  projects,  field  trips,  films  and  class  discussions.  By  using  experimentation 
method  students  perform  an  experiment  individually  and  then  come  together  as  a  class  to  discuss  the  results.  Research 
projects  help students to  research  a  topic and  can  present their  findings to  the  class.  Field  trips allow  students  to  put  the 
concepts  and  ideas discussed  in  class  in a  real-world  context.  Films  provide  visual  context  and  thus  bring  another  sense 
into the learning experience. Method of class discussions is one of the most important methods of constructivist teaching. It 
is  applied  in  all  the  methods  described  above  [3]. 
In  the  constructivist  classroom,  the  teacher’s  role  is  to  prompt  an

facilitate discussion. Thus, the teacher focuses on guiding the students by asking questions and leads them to develop their 
own  conclusions  on  the  subject.  David  Jonassen  identifies  three  major  roles  for  facilitators  to  support  students  in 
constructivist  learning  environments  such  as  modeling,  coaching  and  scaffolding.  Modelling 
is  focused  on  the  expert’s 
performance.  Coaching 
is focused on the learner’s performance. Scaffolding is a more systemic approach which provides 
temporary frameworks to support learning and student performance beyond their capacities [1]. 
David  Nunan  consideres  that  traditional  assessment  in  the  classrooms  is  based  on  testing.  In  this  context,  it  is 
important for the student to produce correct answers. However, in constructivist teaching the process of gaining knowledge 
is viewed as being just as important as the product. Thus, assessment is based not only on tests, but also on observation of 
the student, the student’s work and the student’s points of view. Some assessment strategi
es include oral discussions, mind 
mapping, hands-on activities and pre-testing. Due to oral discussions 
the teacher presents students a “focus” question and 
allows an open discussion on the topic.  Mind mapping categorizes the concepts and ideas relating to the topic. Hands-on 
activities  encourage  students  to  manipulate  their  environments  or  use  a  particular  learning  tool.  Teachers  can  combine  a 
checklist and observation to assess student success with the particular material.  Pre-testing allows a teacher to determine 
what  knowledge  students  bring  to  a  new  topic  and  thus  will  be  helpful  in  further  directing  of  the  course  of  study.  No  less 
interesting  technique  of  activization  of  cognitive  activity  trained  is  the  technique  of the  role  game  which  can  also  reflect  a 
principle of problematical character at its certain organization and allows to solve problem situations of a various degree of 
complexity [2]. 
We come  to  a  conclusion that  the most  useful  approaches and methods  for learning  English  are the methods  of 
constructivism,  communicative  methods,  tests,  experiments,  discussions  and  games.  The  advantages  of  the  teaching 
methods and techniques mentioned above are numerous and they contribute to the development of such students’ skills 
and  abilities  as  language  learning  and  intercultural  skills,  communication  skills,  critical  thinking  skills,  reflective  learning 
abilities, organizational skills, professional knowledge and team-working skills. A pledge of successful mastering a foreign 
language by the pupils lies in professionalism of a teacher which should be in constant search of new methods of teaching 
to make a lesson fascinating, cognitive and remembered. Many of the methods may be applied successfully for children of 
younger and more advanced age. The resulted techniques are interesting from many points of view and give a wide space 
for creative work. We consider it useful to include them in the learning process. 

Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   42




©emirsaba.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет