158
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
„Та ні. Ви ж знаєте, я ці піонертабори недолюблюю
…”
[3, с. 61];
„Володька підгулював...
”
[4, с. 47].
Найуживаніші прийоми творення евфемізмів належать до лексико
-
семантичного способу евфемізації.
Заміна номінативних засобів рідної мови іншомовними синонімами або іншомовними еквівалентами –
продуктивний
прийом творення евфемізмів у романах М. Гримич. Так, в „Егоїст”, міркуючи про тонкощі етикету, авторка зазначає:
„
в Україні своєрідна манера жінок вдягатися на прийоми, яка дисонує
з європейськими традиціями”
[3, с.
80]. Ще
один приклад: „
після того, як Георгій остаточно зрозумів, що нічого не зможе зробити..., він впав у депресію
: не
виходив з дому, перестав голитися. Лежав у ліжку і тупо дивився в стелю”
[3, с.
153]. Як справедливо зауважує С.
Відлак, „іншомовні слова менше шокують і здаються більш шляхетними” [2, с. 275].
Жінки
-
авторки на початку ХХІ століття послуговуються з евфемістичною метою фразеологізмами: –
Здається, ми потихеньку освоюємо це ремесло: таку лапшу на вуха людям вішаємо...
[3,
с.
90];
Видно, він Льонці
наобіцяв золоті
гори
,
бо після його приходу той прилип до справи як шевська смола [3, с.
77];
А батько встав на
ноги,
одначе то вже не був батько
[5,
с.
81]. Про героя роману М.
Гримич „ Егоїст ”
Георгія Липинського читач
дізнається, що як нащадок славетного роду, він з деякою погордою ставиться до тих „
українських політиків,...
левову частку [яких] становлять... –
колишні сільські хлопці
і недолюблює
„пана з Івана”
[3, с.
21].
У розглянутих прикладах використано розмовні фразеологічні одиниці, наділені безпосередністю,
невимушеністю. Їм властива певна вільність в оцінці становища. Такі фразеологізми урізноманітнюють авторське
мовлення, служать засобом вираження оцінки певних явищ.
Евфемізація в сучасній жіночій прозі здійснюється за допомогою повного антоніма прямої номінації
антифраза
/
антифразиса.
Це різновид енантіосемії, троп, що полягає у навмисному, спеціально заданому
вживанні мовної одиниці з протилежним значенням або конотацією [6, с. 191]:
В останній „інстанції”
–
бункері
радикальної партії я й заробив цей мозаїчний розпис на обличчі
(побите обличчя) [8, с.
130];
–
Із чим ти до нас
прийшов? –
нарешті спитала вона Георгія. –
З благою вістю... (з
поганими новинами) –
пожартував він і
перелякався: це видалося йому святотатством, адже зараз він скаже їм усю правду [3, с. 1
18].
Науковці вважають, що антифразис є евфемістичним, коли замінює відверту негативну кваліфікацію свого
об’єкта позитивною оцінкою, хоча й фальшивою. Цю фальш викриває контекст або фонові знання про предмет [7,
с.
188
–189]. Наприклад:
Вона смажить оселедці і подає на стіл щоразу, як приїжджає її „дорога родина” (небажані
гості) (М.
Гримич „Варфоломієва ніч”)
Чому ж настрій такий, наче попереду день народження свекрухи
(поганий,
пригнічений настрій)? [4, с.
129].
Серед прийомів синтаксичного способу евфемізації
у творах жінок
-
письменниць ХХІ століття нами
зафіксовано еліпсис і трансформацію словосполучень.
Еліпсис –
це стилістична фігура, побудована на пропуску слова чи словосполучення. Еліпсис зумовлює
структурну неповноту синтаксичної конструкції, в якій відсікається неблагозвучний компонент:
Але була ще одна
проблема, яку вирішити було важне. Справа в тому, що Зеленович брав.
Брав нахабно і відверто (брав хабарі)
[5,
с. 135];
Ти вже зовсім
, Людо! (зовсім втратила здоровий глузд
)
[5, с. 126].
Іншим прийом синтаксичного способу евфемізації –
трансформація словосполучення –
це різні операції над
його структурою, як
-
от: уведення додаткового позитивного компонента, вилучення небажаного компонента,
надмірне поширення структури.
Уведення додаткового позитивного компонента до структури словосполучення, що містить слово з
експліцитно вираженою семою негативної оцінки, відбувається з метою створення позитивної або нейтральної
конотації [1, с. 108]. Наприклад:
І
тому зараз усі методи доцільні, у тому числі не надто моральні
(замість
аморальні) [3, с. 85];
На мене дивилися, як на ідіота або закінченого покидька. Щоправда, я й сам відчував себе не
дуже нормальним
(замість
дурним) [8, с. 60]. –
Георгію, я знаю, що кажу: це дуже серйозна, досить розгалужена
таємна організація. І вона користується далеко не просвітянськими
ідеями [3, с. 92]; –
Вірю, –
сказав він мляво.
Йому дуже хотілося вірити. Але голосу нього був не зовсім переконливим [3, с. 153];
Вилучення небажаного компонента,
коли евфемістична процедура супроводжується усіченням
непристойної частини клішованої сполуки:
Під час акту
Саша поспішав, боячись, що прийде мста [5, с. 26]. З
контексту дізнаємось, що йдеться саме про статевий акт.
Надмірне поширення структури словосполучення відбувається, щоб
ускладнити сприйняття читачем суті описуваної події, зменшити можливість негативної оцінки
громадськості. Наприклад:
От і позбулася достроково права жити
зі мною
[3,
с. 14];
Здається, вона від нього
збирається піти
[3, с.
194];
–
Яке ти маєш право так зі мною говорити? –
Я маю право, бо ти ввійшла в моє життя
[3,
с.
156].
Синтаксичні прийоми творення евфемізмів, на нашу думку, є найбільш складними, оскільки евфемістичності
вислову надають
не слова або морфеми, а конструкція загалом.
Дослідження способів евфемізації в сучасній жіночій прозі дозволило встановити, що найуживанішим у
творах М.
Гримич, Є.
Кононенко та І.
Роздобудько є лексико
-
семантичний спосіб творення евфемізмів та його
прийоми –
вживання іншомовних слів та поляризація значень. Серед прийомів морфологічного способу евфемізації
жінки
-
письменниці ХХІ століття використовують негативну префіксацію та словотвірні засоби з інферіорним
значенням. Аналіз фактичного матеріалу засвідчив невисоку продуктивність еліптичних конструкцій і
трансформованих словосполучень як прийомів синтаксичного
способу творення евфемізмів.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів означеної проблеми. Розгляду потребують інші способи
евфемізації (метафора, перифраз, генералізація тощо) в сучасній жіночій прозі.
Література:
1.
Баскова Ю. С. Эвфемизмы как средство манипулирования в языке СМИ: дис. … канд. филол. наук: 10.02.19 /
Баскова Юлия Сергеевна. –
Краснодар,
2006.
–
162
с.
2.
Видлак С. Проблема эвфемизма на фоне теории языкового поля / С.
П.
Видлак // Этимология –
1965: материалы
и исследования по индоевропейским и другим языкам. –
М., 1967. –
С. 267–
285.
3.
Гримич М. Егоїст: Роман / М. Гримич. –
Львів: Кальварія, 2
003.
–
228
с.
4.
Кононенко Є. Зрада / Є. Кононенко. –
Львів: Кальварія, 2002. –160 с.
5.
Кононенко Є. Повії теж виходять заміж: Новели / Є. Кононенко. –
Львів: Кальварія, 2004. –
190 с.
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
159
6.
Кравець Л.
В. Стилістика української мови: практикум: [навч. посіб.] / Кравець Л.
В.; за ред. Л.
І. Мацько. –
К:
Вища школа, 2004. –
199 с.
7.
Москвин В. П. Эвфемизмы в лексической системе современного русского языка // В.
П.
Москвин. –
[2-
е изд.]. –
М.: ЛЕНАНД, 2007. –
260 c.
8.
Роздобудько І. Ґудзик /І. Роздобудько. –
Харків: Фоліо,
2006.
–
216 с.
Юл
i
я
Дубова
(
Мар
i
уполь, Україна)
CONSTRUCTIVIST TEACHING AS A MODERN WAY AND A NEW TECHNIQUE OF TEACHING ENGLISH
Nowadays there is a great variety of methods of teaching foreign languages (TFL). Our research touches upon a
most popular modern technique of teaching
–
constructivist teaching. The present article deals with analysis of its impact to
the improvement of learning English. Constructivist teaching is based on the idea that learners are actively involved in the
knowledge construction process. Students themselves are the makers of meaning and knowledge in the frames of the
learning process.
The
actuality of the problem is grounded by a great effectiveness of this relatively new method in comparison with
old methods of teaching English. Constructivist teaching fosters critical thinking and creates motivated independent
learners. The
aim of this article is to present an overview of constructivist teaching methods characteristics and point out
some specific constructivist techniques used in TFL.
A wide variety of methods is based on constructivist learning theory which relies on some forms of guided
discovery where the teacher avoids most direct instruction and attempts to lead the student through questions and activities
to discover, discuss, appreciate and verbalize the new knowledge. These methods of
с
onstructivist teaching were
researched by David Nunan and David Jonassen. In their works they state that one of the primary goals of using
constructivist teaching is to develop students’ ability to
take initiative in their own learning experience. Furthermore, in the
constructivist classroom, students work primarily in groups where learning and knowledge are interactive and dynamic.
There is a great focus and emphasis on social and communication skills as well as collaboration and exchange the ideas.
This differs from the traditional classroom in which students work primarily alone achieving their aims through repetition.
Besides, the subjects are strictly adhered to and are guided by a textbook. Activities encouraged in constructivist
classrooms include experimentation, research projects, field trips, films and class discussions. By using
experimentation
method students perform an experiment individually and then come together as a class to discuss the results.
Research
projects help students to research a topic and can present their findings to the class.
Field trips allow students to put the
concepts and ideas discussed in class in a real-world context.
Films provide visual context and thus bring another sense
into the learning experience.
Method of class discussions is one of the most important methods of constructivist teaching. It
is applied in all the methods described above [3].
In the constructivist classroom, the teacher’s role is to prompt an
d
facilitate discussion. Thus, the teacher focuses on guiding the students by asking questions and leads them to develop their
own conclusions on the subject. David Jonassen identifies three major roles for facilitators to support students in
constructivist learning environments such as
modeling, coaching and scaffolding
. Modelling
is focused on the expert’s
performance.
Coaching
is focused on the learner’s performance. Scaffolding is a more systemic approach which provides
temporary frameworks to support learning and student performance beyond their capacities [1].
David Nunan consideres that traditional assessment in the classrooms is based on testing. In this context, it is
important for the student to produce correct answers. However, in constructivist teaching the process of gaining knowledge
is viewed as being just as important as the product. Thus, assessment is based not only on tests, but also on observation of
the student, the student’s work and the student’s points of view. Some assessment strategi
es include oral discussions, mind
mapping, hands-on activities and pre-testing. Due
to oral discussions
the teacher presents students a “focus” question and
allows an open discussion on the topic.
Mind mapping categorizes the concepts and ideas relating to the topic.
Hands-on
activities encourage students to manipulate their environments or use a particular learning tool. Teachers can combine a
checklist and observation to assess student success with the particular material.
Pre-testing allows a teacher to determine
what knowledge students bring to a new topic and thus will be helpful in further directing of the course of study. No less
interesting technique of activization of cognitive activity trained is
the technique of the role game which can also reflect a
principle of problematical character at its certain organization and allows to solve problem situations of a various degree of
complexity [2].
We come to a conclusion that the most useful approaches and methods for learning English are the methods of
constructivism, communicative methods, tests, experiments, discussions and games. The advantages of the teaching
methods and techniques mentioned above are numerous and they contribute to the development of such students’ skills
and abilities as language learning and intercultural skills, communication skills, critical thinking skills, reflective learning
abilities, organizational skills, professional knowledge and team-working skills. A pledge of successful mastering a foreign
language by the pupils lies in professionalism of a teacher which should be in constant search of new methods of teaching
to make a lesson fascinating, cognitive and remembered. Many of the methods may be applied successfully for children of
younger and more advanced age. The resulted techniques are interesting from many points of view and give a wide space
for creative work. We consider it useful to include them in the learning process.
Достарыңызбен бөлісу: