СЕКЦІЯ:
ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ
Катерина Безіна, Лідія Кузьміна
(Харків, Україна)
ЛЕКСИКО
-
СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ СЛОВА «ЩАСТЯ» В УКРАЇНСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ
Поняття щастя становить особливий інтерес для лінгвістичного аналізу, зважаючи на різнорідність
семантичних ознак, що утворюють його зміст, предметну сферу й обсяг. Ставлення до щастя входить до
визначальних характеристик духовної сутності людини, уявлення про нього утворюють прадавній шар світогляду
разом із поняттями блага, сенсу життя, смерті, любові та ін. Важливість цього поняття закономірно відтворюється в
мові. В останні роки різні аспекти лексичної одиниці «щастя» в мові й лінговокультурі досліджували С.
Воркачев,
В.
Колесов, Н.
Сегал та ін. науковці. Їхні роботи здійснені на матеріалі російської мови. У вітчизняній лінгвістиці
фольклорну формулу «щастя
-
доля» вивчає В.
Білоноженко [1], аналізуючи етимологію слова «доля», розглядаючи, як у
художній мові воно функціює. Метою
нашої роботи є дослідження лексико
-
семантичного поля «щастя» в українській
літературі.
Науковці досліджують лексику, виокремлюючи й розглядаючи її окремі підсистеми, що в лінгвістичній
літературі називають лексико
-
семантичними полями або групами. Складові елементи цих лексичних груп
перебувають у різноманітних відношеннях і взаємозв’язках. «Системність лексичного складу,
–
зауважує
Л.
Лисиченко, –
виявляється у
всіх її елементах: в організації тематичних лексичних груп, у структурі багатозначного
слова, у наявності синонімічних, антонімічних і т.п. зв’язків» [3, с.
4]. Отже системність мови простежується в різних
аспектах: у наявності лексико
-
семантичних груп, у
визначенні синонімічних або антонімічних відношень усередині
цих груп. Тому в основі вивчення лексичної системи, вважаємо, повинні бути не лише окремі парадигми, а й
парадигматичні відношення, що дозволять глибше проникнути в сутність цих відношень і не тільки диференціювати і
класифікувати одиниці мови, але й визначити деякі закономірності в структурі й функціюванні слів.
Найбільшим парадигматичним об’єднанням
лексичних одиниць є лексико
-
семантичне поле (ЛСП). На думку
О.
Селіванової, ЛСП є об’єднанням певної частини мови, що має свій центр, ядро, яке включає найбільш уживані
слова з яскравим інтегральним компонентом, та периферію, що містить слова менш частотні за вживанням,
стилістично забарвлені [4, с. 282]. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів за редакцією С. Єрмоленко
визначає ЛСП як сукупність мовних одиниць, переважно лексичних, об’єднаних спільністю змісту, одним поняттям,
функційною подібністю позначуваних явищ [2, с. 131]. Отже, ЛСП характеризуються зв’язком слів або їх окремих
значень, системним характером цих зв’язків, що забезпечує безперервність смислового простору. Національна
особливість лексико
-
семантичних полів виявляється в кількості наявних у полі слів і в характері опозиції між
компонентами поля.
Ядром досліджуваного поля є лексема
«щастя», що в сучасній мові має три значення, у кожного з яких ще є
відтінки:
1.
Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких
зазнає хто
-
небудь:
[Хвора:] Якби вдалось моє велике діло. Я б упилася щастям перемоги, –
Не спогадом, надією
жила б (Л. Українка, I, 1951, 120); Як мені даровано багато, Скільки в мене щастя, чорт візьми! –
На землі
сміятись і страждати, Жити і любить поміж людьми! (В. Симоненко, Земне тяжіння. 1964, 10).
1.1. Зовнішній вияв цього відчуття: Її повні, трохи бліді щоки спахнули рум’янцем, в тихих очах
світились спокій та щастя (М. Коцюбинський, I, 1955, 69); –
Прапор з чохла! –
Поглядом, сповненим щастя й
готовності, Вася Багіров прийняв команду (О.
Гончар, III, 1959, 439).
1
.2. Радість від спілкування з ким
-
небудь близьким, коханим тощо: Впивалася [Галя] щастям, хоч
полохливим, боязким, а все
-
таки щастям... (П.
Мирний, I, 1949, 404); Може, й тобі, моя панно, Колись доведеться
Згадать тую конвалію, Як щастя минеться (Л. Українка, I, 1951, 7).
1.3.
Про того, хто дає радість кому
-
небудь, викликає почуття симпатії, любові:
Я б тебе сховав Далеко!
Далеко! щоб ніхто не знав, Щоб ніхто не бачив, де витає доля, Моя доля, моє щастя, Ти, моя Мар’яно
(Т.
Шевченко, I, 1963, 155); [Любов:]
І ти щасливий, правда? [Орест:] Правда, моє щастя, моя зоре! (Л.
Українка, II,
1951, 60).
1.4.
Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість кому
-
небудь: Я тільки
думками літатиму за тобою по твоїх слідочках. Ото моє усе щастя теперечки (І.
Нечуй
-
Левицький, VII, 1966,
154); Перед його очима носилося господарське щастя: весела жінка, щебетливі дітки, своє господарство.., (П.
Мирний, IV, 1955, 36).
2. Досягнення, успіх, удача: Де відвага, там і щастя (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 75);
–
А що, мамо, думаю ще іти у губернію, чи не буде там щастя?(І.
Квітка
-
Основ’яненко, II, 1956, 401).
3. Доля, талан:
О боже мій милий! така твоя воля, Таке її щастя, така її доля! (Т. Шевченко, I, 1963, 5); –
Ну, батьку, на те війна. Народне діло. Тут уже кому яке щастя (О. Довженко, I, 1958, 386).
3.1. Добробут, щасливе життя: Якось було мені смутненько. Звісно, чоловік і в щасті, то часом смуток
обіймає, –
не то, що нам (М. Вовчок, I, 1955, 260); [Явдоха:] А він наслухався від цих бурлак та й собі: поїду та й
поїду щастя шукать... (І.
Карпенко
-
Карий, II, 1960, 107); –
Хай гасають по твоїх просторих кімнатах веселі діти,
хай спочивають і розкошують у достатках і щасті дозвілля твої люди (О. Довженко, I, 1958, 326).
3.2. Доля, життєвий шлях кого
-
небудь: Ой, світе мій ясний, світе мій прекрасний, Який мій талан
нещасний! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 269); –
Пожила я з ним два роки та й овдовіла. Отакий мій талан
(І.
Нечуй
-
Левицький, II, 1956, 111)
[
5, т.
11,
с.
573.].
Отже, ключовими в тлумаченні лексеми щастя
постають слова, що мають позитивне оцінне значення:
задоволення, радість, симпатія, любов, успіх, удача, добробут. Вони називають поняття, що у свідомості народу
асоціативно пов’язуються з уявленням про стан щастя. Можна сказати, що вони є видовими назвами понять щодо
слова «щастя», тобто гіпонімами.
В одному зі значень синонімом до лексеми «щастя» є слово «доля». У
художньому дискурсі воно має такі
лексичні значення:
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
151
1. Хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежать від бажання, волі людини:
Як бачите, доля закинула мене аж у Крим (М. Коцюбинський, III, 1956, 126); Коли ж мене на півдорозі стріне важка
лавина і впаде, мов доля, на голову мою, тоді впаду я на сніг нагірний (Леся Українка, I, 1951, 196).
1.2. Умови життя; життєвий шлях і те, що на ньому виникає:
Зозуля Горлиці жалілась, Що доля їй
недобрая судилась: Мов сирота вона, тиняється сама (Л. Глібов, Вибране; 1957, 183); Орел
вийняв карі очі На
чужому полі, Біле тіло вовки з’їли, –
Така його доля (Т. Шевченко, I, 1951, 4)/
1.2.
Бажане, щасливе життя: Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама... (Л
.
Українка, I, 1951, 324); Прокіп
Савич одним з перших порушив звичаї свого містечка і пішов шукати долі на морі, а в степах, на суходолі (Л
.
Дмитерко, Наречена, 1959, 8).
[5, т. 2, с. 360].
2. Стан, у якому перебуває або перебуватиме що
-
небудь; майбутнє чогось:
Згадає я собі, що Ви
обіцяли Написати до мене про долю комедії Єремівва «Шляхта» (М. Коцюбинський, III, 1956, 159).
Синоніми «щастя» і «доля» є поняттєвими. До ЛСП «щастя» слово «доля» входить лише з першим
значенням. Внутрішня форма лексеми «доля» розкриває уявлення українців про існування вищої сили, що наділяє
кожну людину щасливим (щастя й доля, щасти доле, хвалити долю)
або нещасливим життям –
чорна, лиха, гірка,
щербата доля.
Вона за принципом випадковості визначає головний вектор життєвого шляху людини, незважаючи
на його власні прагнення й бажання: випадати, перепадати, діставатися на долю; доля занесла, привела, судила;
доля обділила, підставила ногу, обернулась іншим боком, увірвала нитку; зв’язувати, випробовувати, попитати
долю; доля спокушає
[1].
Не випадковою є фольклорна формула щастя
-
доля, щастя
-
доленька
[5, т.
11, с. 573], що має значення
«радість у житті в кого
-
небудь, успіх, добробут»: Вміла мати брови дати. Карі оченята. Та не вміла на сім світі
Щастя
-
долі дати (Т. Шевченко, I, 1963, 25);
–
Я вже нараяла тобі раз щастя
-
долі, дитино у і більше до смерті не
буду (П. Козланюк, Ю. Крук, 1957, 467). Як
видно, її часто використовують у художньому дискурсі.
Про цю усталену
мовну формулу докладно пише В.
Білоноженко, зазначаючи, що слово «доля»
ніби підсилює значення іменника
«щастя»,
виступає синонімом до нього
[1].
Синонімічним до слова «доля» є лексеми «талан», «фортуна», «щастячко», «доленька», «вдача», «успіх».
Розглянемо їх ЛСП у художньому дискурсі.
1.
Доля
1.1. Життєвий шлях кого
-
небудь:
Ой,
світе мій ясний, світе мій прекрасний, Який мій талан нещасний!
(Українські народні ліричні пісні, 1958, 269); –
Пожила я з ним два роки та й овдовіла. Отакий мій талан
(І.
Нечуй
-
Левицький, II, 1956, 111).
1.2.
Щаслива доля, щастя: Нудно йому На чужому полі! Всього надбав, роботяга, Та не придбав долі
–
Талану того святого...
(Т. Шевченко, II, 1953, 106); –
Та незабаром кинув я Конецпольських і подався до Києва,
до Аксака. Але й там не знайшов я талану...
(З. Тулуб, Людолови, I, 1957, 70).
1.3.
Успіх, удача:
Старший
брат і ні гадки собі: лежить та загріба гроші лопатою –
усе йому бог
дав, а менший працює, як риба об лід побивається, а нічого не вдіє, ні в чому нема йому талану
(О. Стороженко, I,
1957, 31);
–
Ні, немає щастя й талану бідним на сьому світі і не буде ніколи! –
рішила вона (П. Мирний, III, 1954,
78)
[5, т. 2, 360].
2.
Фортуна, щасливий випадок, успіх:
[Наталя:] Я питала себе, яка невідома зірка веде цю людину
[Ярчука]? Може, це випадкова фортуна, збіг обставин? (І. Микитенко, I, 1957, 408); Інститутська історія
забулась, а примхлива фортуна незмінно сприяла щасливому Сачкові
(Л.
Дмитерко, Розлука, 1957, 25).
3.
Доленька (пестливе до «доля»):
Доленько моя! Не дай мені вік дівувати
(Т. Шевченко, II, 1953, 147);
Чи знайду я коли
-
небудь Власну доленьку, Чи все тягти чуже ярмо Та неволеньку?
(П. Грабовський, I, 1959, 111)
[5
, т. 2,
с. 358
].
4.
Вдача
4.1. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються
в її діях, поведінці; характер:
[Князь:] Ну, бачу, горе не зломало ще Твоєї вдачі гордої, Предславо! (І. Франко, IX,
1952, 211); Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну й веселу (В. Козаченко, Вибране, 1947, 42).
4.2.
Нахил або звичка до чогось:
Чи ви не знали його вдачі, що він п’є? (Л
.
Українка, III, 1952, 469); Добра
вдача в колгоспних селян: Де зійшлись, –
там і пісні звучати (С
.
Олійник, Вибране, 1959, 109)
[5,
т. 1, с. 310
].
5. Успіх:
5.1. Позитивний наслідок роботи, справи; значні досягнення, удача: Ми ж про тебе знаємо, як ти по
охоті успіху великого досягла в роботі! (П.
Тичина, II, 1957, 262); Успіхи синтетичної хімії лікарських речовин дали
величезний поштовх фармакології та фізіології (Наука і життя, 11, 1965, 25).
5.2. Досягнення в навчанні, у вивченні чого
-
небудь:
В навчанні Захар виявляв такі успіхи й такі
поривання все знати, що вчителі пророкували йому велике майбутнє науковця (І. Ле, Право, 1957, 14); [Юля:] У
мене в інституті такі успіхи... Грамотою нагородили (З. Мороз, П’єси, 1959, 218).
5.3. Громадське визнання, схвалення:
Моя книжка в російському перекладі
має деякий успіх, принаймні в
російських літературних сферах (М.
Коцюбинський, III, 1956, 381); Десять разів виходила актриса на виклики,
успіх був надзвичайний
(Ю. Смолич, Театр, 1946, 55) [5, т. 10, с. 493]
.
Таким чином,
проведений аналіз дозволяє зробити певні висновки. ЛСП має певну автономність і
особливості організації: спільну нетривіальну частину у тлумаченні, ядерно
-
периферійну структуру, існування зон
семантичного переходу. У межах семантичного поля наявна сукупність слів, що об’єднані внутрішньомовними
зв’язками на базі взаємопов’язаних елементів значення й мають спільну предметну, понятійну або функційну
подібність явищ, що ними позначаються.
Література:
1.
Білоноженко
В.М.
Щастя
-
доля
/
В.М.
Білоноженко
[Електронний
ресурс].
–
Режим
доступу:
http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine12-12.pdf
2.
Єрмоленко С.Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С.Я.
Єрмоленко,
С.П.
Бибик, О.Г.
Тодор; за ред. С.Я.
Єрмоленко. –
К.: Либідь, 2001.
–
223
с.
3.
Лисиченко
Л.А. Лексико
-
семантична система української мови
/ Л.А.
Лисиченко. –
Х.: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди,
1997.
–
129 с.
152
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
4.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. –
Полтава: Довкілля
-
К,
2006.
–
712
с.
5.
Словник української мови:
[
в 11 т.
]
/ Академія наук Української РСР.
–
К.: Наукова думка, 1970–
1980.
Науковий керівник:
старший викладач кафедри українознавства Харківського національного університету радіоелектроніки
Кузьміна Лідія Володимирівна.
Леся Гуня,
Ольга Іщенко, Світлана Дешко
(
Львів
,
Україна
)
ASPECTS OF BUSINESS ENGLISH.
The article is an attempt to look at the reality of teaching English for Business Purposes (EBP)/ Business English
(BE) from a practical point of view. It approaches the term BE as if through a funnel with English as an International
Language (EIL) at the top, English Language Teaching/General English (ELT/GE) as its sloping sides, English as a Foreign
Language (EFL)/English as a Second Language (ESL) at the top of the funnel's narrow tube, and English for Specific
Purposes (ESP) at the very bottom, just above where BE, one of its main arms is placed. Special emphasis is laid on key
distinctions between BE and ELT/GE, the function of BE teachers and the variety of roles that they assume in BE, on BE
teachers as connoisseurs of specialist business expertise, and the importance of carrying out needs analysis as it brings to
light some very important information about learners of BE [1, p.12].
BE is most definitely the current growth area in ESP which, in the two or three decades, attracted increasing
interest and awareness. BE course books and other teaching/learning materials are proliferating, and language schools
offering BE courses are blossoming. Several developments may have contributed to the expansion of BE, but speaking
from the pedagogical point of view, the demand for BE must have originated from a particular kind of learners, often adults,
who already had both grammatical knowledge of English, and also a specific purpose in learning English. In short, they
were looking for a different approach, one which would provide them with an opportunity to use this knowledge more
productively than had been previously possible, and therefore approached BE courses with heightened expectations.
Teaching BE is believed to be the teaching of English to adults working in businesses, or preparing to work in the
field of business, i.e. a needs-directed teaching in which as much as possible must be made job-related, focused on
learners' needs and relevant to them. Successful use of English is seen in terms of a successful outcome to the business
transaction. Cost-effectiveness is required by both adults paying for themselves, and companies sponsoring their staff, so
learners’ bosses and supervisor
s or the person setting up the language training in a company may expect reports on
learners’ progress on a regular basis. Business is competitive, and learners’ attendance can be even tracked, especially if
the company is financing the course[2, p.39].
More and more people are nowadays required to learn English as the importance of EIL is still anything but
decreasing. Nobody can deny the fact that, at the present time, English is the leading language of international
communication, and the established language of science and business in the world. Although it is only one of several
languages being promoted internationally in similar ways, its hegemony cannot be disputed. As a result, with the spread of
English a huge demand has been created for teachers of English, and ELT/GE has become a billion-pound business[3,
p.45].
The term Business English can cover a multitude of things. When someone says they teach business English or
they are studying business English it is quite possible that the speaker and the listener may have a different understanding
of the term.
The similarity is the constant attempt of BE to put as much emphasis as possible on the general content, i.e.
learners’ general ability to communicate more effectively, usually in business situations
. Also no major differences are to be
found in the area of learners, since in BE and ELT/GE learners are drawn from pre-service and in-service.
However, there are some quite important distinctions between BE and ELT/GE. To start with, in BE general
conten
t is normally mixed with specific content which relates to a particular job area or industry. To turn to learners’ needs,
in GE they are rarely as immediate and urgent as in BE where the most important characteristic is the sense of purpose, i.e.
the fact
that language is used to achieve an end. As already mentioned, the aims of BE will always relate to learners’ work,
and to fulfilling their occupational and professional language needs for English most completely, so the aims of BE courses
might be eventually considered radically different from the aims of ELT/GE courses. The claims for BE are that it is more
cost-effective than ELT/GE, focused on learners' needs, relevant to them, and successful in imparting learning.
Next two key contrasts arise from the
area of programmes. Namely, the focus in BE is not merely on learners’
accuracy (the correct use of language forms) and fluency (getting the message over) but also on developing the
effectiveness of communication, i.e. the total performance-linguistic and non-linguistic. Similarly, BE aims to develop also
specialist language knowledge and professional communication skills, not just general language knowledge and general
communication skills [4, p.12].
Another important distinction is represented by the fact that the knowledge of business content and communication
skills training is instrumental to BE trainers, not just the knowledge of ELT methodologyFinally, to turn to the two roles, the
role of BE and ELT/GE teacher, they are not be too different. However, the difference between them is 'in theory nothing, in
practice a great deal'. What lies at the core of the problem of the BE teacher's role is that in practical ways ELT/GE and BE
teacher's work differ very much. Johns and Price-Machado are quite sure that
‘Inexperienced or ‘traditional’ teachers cannot
work within an experimental ESP context’ [5, p.50].
In a broad sense, the content is different
–
topics will be related to the work place or world of business
–
so instead
of family and friends, a business English course book may contain topics like global business cultures, or a day in the life at
the office. The skills may be business communication skills like delivering presentations rather than speaking in general.
This, however, is changing and very soon the difference between general English and business English may not be so
easily demarcated. With new general English course books coming out with titles like ‘Natural English' and ‘Skills for life',
the focus is changing as English's role as the lingua franca is reaching new heights. Publishers recognise that the demand
for English is now more than ever an instrumental demand.
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
153
There is a demand for business English which appears to be growing because learners are becoming clearer
about what they want to use English for and as I indicated the same is becoming true for general English learners. In
today's global economy, learners want not only the skills to read, write, listen to and speak English fluently, they also want
to be able to communicate in a way which will be recognised and appreciated by their counterparts in the international
arena. They want their English language learning to be targeted to this aim and they often also want their success in this to
be measured using an internationally recognised benchmark
–
hence the rise in demand for business English examinations.
The students may be different from those found in the general English classroom. More often than not, they work,
are studying a business related subject or are trying to get a job and hope that a business English course will help them.
Those who work may be managing directors of companies or office executives. I will explore the implications of this diverse
range of learners in my next article.
What time of day? Usually, business English is taught at a time convenient to working people. This also depends
on where the course is being taught and the attitude of both the participants and the companies sponsoring them. At the
centre where I work, business English classes are run from 7-9 am and from 7-9 pm. How long should each session be?
This is something you may or may not have control over but if you can have some input I think it is important to ask these
questions in order to get the best out of your students [5, p.36].
However, the in-company courses are run at times dictated by the client. This usually is also preferred either at the
beginning or at the end of the working day.
This could be anywhere, as with general English, in-company, in the comfort of your own sitting room
–
I know
someone who teaches business English through the internet in the evenings after she has finished dinner or at a language
institute. Where you teach has implications for both you and the lessons you plan. Why? Because the place you teach has
both limitations and potential. For instance, what resources are available? Is it far from where you live? How much extra
travel time will you need? What expenses might you incur? With a general English course these are not normally things you
need to consider.
Your style of teaching will probably differ and the methodology you use and that which you find in course books
can be a little different from general English. For example, instead of pair work and group work, you might find that students
learn more through case studies, role play and simulation exercises. You may assume different roles from the general
English teacher. For example, you are more likely to be more of a facilitator when teaching meeting skills or a mediator
when teaching monitoring a negotiation.
Advantages and disadvantages of teaching business English Like any area of language teaching, teaching
business English has its own set of pros and cons. In as simple a way as possible, I have outlined them in the table below:
Достарыңызбен бөлісу: |