Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу. Канада: Новий

 
147 
* * * 
 
И ќе биде тишина на бојата на надежта, 
И ќе биде спокој на бојата на среќата, 
И ќе падне јаболкото, парчосувајќи се надве, 
Неговите половинки ќе ги изедат среќните вљубени, 
И не ќе ја забележат зад гранките заплаканата Ева 
Која ја проколна својата дамнешна авитаминоза. 
 
 
 
Малюнок української художниці Анни Багряної. 

 
148 
* * * 
 
Времето се истура како сол, 
Како песокот на најдамнешниот часовник, 
 
Гори, пече, тлее. 
А потоа се оддалечува, се растворува, – 
И станува море  
Во кое е добро да се нишаш 
На брановите од сеќавањата. 
 
Жално е само накратко, 
Зашто луѓето живеат на копното, 
 
Каде што е морето, таму е солта....  
 
 
Малюнок української художниці Анни Багряної. 

 
149 
* * * 
 
Принцезите секогаш  ги добиваа глупаците, – 
така не убедува народната 
мудрост. 
 
* * *  
Ѕвонам на телефоните 
Чии броеви ги знам напамет, 
Во време кога никој не ја крева слушалката. 
Само тогаш можеш да го чуеш од нив тоа 
Што сакаш да го слушнеш одамна.  
 
од украински јазик превела: Вера Чорниј-Мешкова 
 
 
 
Чорний-Мешкова  Віра  (Македонія)
  –  письменниця,  перекладач, 
журналіст,  громадський  діяч.  За  національністю  –  українка.  Народилася  
25  квітня 1963 року  в  м.  Інгія,  Воєводина  (колишня  Югославія).  Закінчила 
економічний  факультет  університету  імені  Святих  Кирила  та  Мефодія  в  
м.  Скоп’є  й  Інститут  української  філології  Національного  педагогічного 

 
150 
університету імені  Михайла  Драгоманова в Києві. Нині  вона завершує роботу 
над  кандидатською  дисертацією.  Член  Національної  спілки  письменників 
України (з 25 грудня 2006 р.),  Спілки письменників Македонії (з 19 жовтня 
2007-го),  Союзу  перекладачів  Македонії,  а  також Міжнародної літературно-
мистецької Академії України (з 1 листопада 2014 р.).   
З 1984 р. займається громадською діяльністю в організаціях есперанто 
«Железнічар»,  Союзі  есперантистів Македонії MEL і Югославському Союзі 
есперантистів JEL (на  посадах  секретаря та президента молодіжної частини 
JEJA).  Поширення  усіх  її  книжок  мовою  есперанто  здійснюється  через 
Світову  есперантську  організацію UEA в  Роттердамі.  З 2002-го  працює 
референтом  із  питань  культури  та  гуманітарного  співробітництва  і 
перекладачем у Посольстві України в Македонії. В 2003 р. обрана на посаду 
секретаря Громади українців у Республіці Македонія імені Лесі Українки.  
У 2006-му  українською  мовою  побачила  світ  її  поетична  збірка 
«Київські  епіграми» (вперше  у  Республіці  Македонія  було  надруковано 
книжку українською). Автор збірок поезії македонською мовою: «Пластови 
во  малого  сонце» («Пласти  в  малому  сонцю»), «Жолти  зрна  –  белоплота 
дама» («Жовті зерна – білолиця дама»), «Зорница» («Зірниця»), «Еделвејс во 
долапот» («Едельвейс у стінній шафі») (Скоп’є); мовою есперанто: «Stupoj» 
(«Сходи»,  Загреб), «Tra la spuroj de la matenrugo» («По  слідах  світанку», 
Сараєво).  
Видала книги поетичних перекладів із македонської мовою есперанто: 
«Tikvesa legendo» – Лазо Каровського, «Sismografo» – Блаже Коневського та 
«Blankaj mamoj de Bosilka» – Гане Тодоровського. У 2003 р. видала переклад 
віршів Павла Мовчана з української македонською мовою «Жертовник» (це – 
перша  друкована  книга  перекладу  художньої  української  літератури  в 
Македонії).  Також  у  її  перекладі  вийшли  з  друку  книги  македонською: 
«Назар Стодоля» Тараса Шевченка, «Бояриня» Лесі Українки, «Вознесіння» 
Богдана  Ігоря-Антонича,  «Жовтий  князь»  Василя  Барки,  вибрані  поезії 
Любові  Голоти, «Сучасна  українська  поезія» (видання  Струзьких  вечорів 
поезії), «Дивна  така  любов»  Анни  Багряної.  Для  літературних  журналів 
перекладала  з  української  мови  македонською  твори  українських 
письменників:  Василя  Стефаника,  Павла  Тичини,  Євгена  Маланюка,  Андрія 
Малишка,  Ліни  Костенко,  Павла  Загребельного,  Івана  Драча,  Юрія 
Андруховича,  Ігоря  Римарука,  Віктора  Кордуна,  Семена  Скляренка,  Юрка 
Покальчука,  Теодозії  Зарівної  та  ін.  Перекладає  з  македонської  мови 
українською твори відомих македонських письменників.  
Співавтор  і  перекладач  наукового  дослідження  «І  пізнайте  істину  та 
істина  визволить  вас...»  про  українсько-македонські  культурні  зв’язки. 
Працювала  над  виданням збірника Македонської академії наук та мистецтв, 
присвяченого  Дням  науки  України  в  Р.  Македонії.  Співавтор  першого 
українсько-македонського  і  македонсько-українського  розмовника  (НАН 
України). Закінчила переклад македонською «Українських народних казок». 
За  літературну  діяльність  отримала  національні  та  іноземні  нагороди: 
почесну грамоту Державного комітету України у справах національностей та 

 
151 
міграції (2005), подяку  Громади  українців  у  РМ  імені  Лесі  Українки (2006), 
грамоту  Посольства  України  в  РМ (2007). Указом  Президента  України  
17 січня 2008 р. Віру Чорний-Мешкову нагороджено орденом княгині Ольги 
ІІІ  ступеня.  Також  за  популяризацію  української  літератури  в  Македонії 
письменницю  відзначено  медаллю  Св.  Георгія  Побідоносця  «Честь,  слава, 
труд» IV ст. (Міжнародний  Академічний  Рейтинг  популярності  «Золота 
Фортуна»,  м.  Київ,  2008),  медаллю  «Будівничий  України» Всеукраїнського 
товариства  «Просвіта»  імені  Тараса  Шевченка,  почесною  грамотою  та 
нагрудним  знаком  Національної  спілки  письменників  України (2012), 
Міжнародною літературної премією імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2013). 
 
 
 
 
Малюнок української художниці Анни Багряної. 

 
152 
СЕРГИЈ ЅЈУБА  
Украински поет, прозаик, публицист, писател за деца, 
драматург, преведувач,  писател на пародии, критичар.     
 
Ѕјуба  Сергиј  Викторович  е  роден  на 20 септември 1964 година,  во 
Пирјатин, Полтавска област. Завршил факултет за новинарство на Киевскиот 
државен  универзитет  „Тарас  Шевченко”.  Претседател  е  на  Меѓународната 
литературно-уметничка  Академија  на  Украина  (ги  обединува  познатите 
писатели,  преведувачи,  научници  и новинари од 45 земји од светот; постои 
од 1 ноември 2014 год.)  и НВО «Чернигивскиот интелектуален центар» (од 
2000-та);
 на чело е на чернигивската Градска организација на Националниот 
сојуз  на  новинарите  на  Украина; почесен професор на луцкиот Институт за 
човечки развој на  Универзитетот «Украина»; член е на странските академии: 
Словeнската  литературна  и  уметничка  академија  (Варна,  Бугарија), 
Меѓународната  книжевна  академија  «Македонија  Презент» (Скопје,  Р. 
Македонија),  меѓународната  Медитеранска  академија  „Браќа  Миладиновци” 
(Струга,  Р. Македонија), Меѓународната академија за литература и уметност 
на  Удмуртија.  Член  е  на  Националниот  Сојуз  на  писателите  на  Украина  од 
1996 година.      
Автор  е  на 55 книги,  посветени  на  сопругата  –  писателка,  научник  и 
новинар  Тетјана  Ѕјуба  (според  мислењето  на  стручњаците  тоа  е  единствен 
таков случај во историјата на светската литература), меѓу другото на збирки 
поезија «Некогаш ќе го напишам последниот стих» (1995), «Сонцето мириса 
на  снег  и  јаболка» (1997), «Во  јули  на  нашите  години» (2006); на  книги 
пародија «Љубов со тролејбусот» (2003),  «Зимата е толку мала, како Јапонка» 
(2004)  и  «Секоја  жена  сака  да...  на  Марс» (2005); на  повестите-приказни 
«Кракатунчик  –  јаворовиот  бог» (1999),  «Игри  за  Кракатунчик» (2003), 
«Душата  на  лицето.  Новите  доживувања  на  Кракатунчик  и  неговите 
пријатели» (2007); на  книгите  публицистика  со  радио  верзиите: «Тато  на 
породилно  отсуство» (2007), «Како  јас  сум  бил  агент  на  ЦИА» (2008), 
«Ловецот  на  сништата» (2009), «Минираниот  рај» (2009), «Зајакот, 
самовилата и митралезот» (2010), «Работите на детективот Самарцев» (2010), 
«Кралевите и «зелката». Неверојатните доживувања на Украинецот Пављук» 
(2011), «Животот  меѓу  куршумите» (2011), «љубимецот  на  небото» (на 
украински  и  на  руски  јазик (2011); на  збирки  проза  и  публицистика 
«Тројанци» (2012); книга  литературна  критика  «Неочекуваните  средби  го 
продолжуват  животот» (2013); на  документарниот  роман  «Судбината  на 
човекот.  Микола  Дејкун» (2014); на  бројни  книжевно-критички  статии  во 

 
153 
периодиката.  Во  коавторство  со  Ирина  Кулаковска  создал  роман  за  деца 
«Протегајќи се» (2008, книгите излегоа на украински и на руски јазик). 
Во  2013  година  во  Полска  излезе  книга  поезија  на  Сергиј  и  Тетјана 
Ѕјуба  «Разговор  на  мажот  и  жената»  на  полски  и  на  украински  јазик 
(преведувачи  Роксана  Кжеминска,  Мариана  Хлопек-Лабо,  Ана  Тиљутка; 
уметник Јадвига Квјатковска; Лублин). А во 2014-та  излегоа од печат книгите 
на Сергиј и Тетјана Ѕјуба: «Избрани песни» на англиски и на украински јазик 
(преведувачи  Љуба  Гавур,  Богдан  Бојчук;  САД,  Њујорк); «Последниот 
номадски  логор  на  љубовта»  на  казашки  и  руски  јазик» (превеле  Ауезхан 
Кодар,  Володимир  Илин;  Казахстан,  Алма  Ата).  Оваа  година  испечатена  е 
книгата  на  Сергиј  Ѕјуба  «Песни  за  Тетјанка» (преведувач  Алекс  Врубел; 
Велика Британија, Лондон). А во 2015-та излезе и нејзиното второ издание — 
на петте јазици: англиски, украински, полски, српски и руски.  
Автор е и режисер на постановки на 36 радио пиеси, во кои одиграл главни 
улоги.  Уредувач  е  и  издавач  на 10 антологии  и  зборници  на  современа 
украинска  поезија  и  проза.  Преведувач  од  бугарски,  полски,  белоруски, 
руски,  персиски, англиски, шведски, италијански и други јзици. Автор е на 
украински песни.  
Делата  на  Сергиј  Ѕјуба  се  преведени  на 60-на  јазици  и  објавени  во 32 
земји. Нив ги прочитале повеќе од четири милиони луѓе од цел свет.     
Награден  е  со  медал  на  Министерството  за  одбрана  на  Украина  «За 
поддршката на Вооружените Сили на Украина» (2009), на почесните повелби 
на  Кабинетот  на  министрите  на  Украина (2004), Сојузот  на  писателите  на 
Белорусија (2010), Националниот  Сојуз  на  писателите  на  Украина  и 
Националниот Соуз на новинарите на Украина (20 септември 2014 год.).  
Лауреат  е  на  наградата  „Михајло  Коцјубинскиј” (1998), на  „Николај  Гогољ” 
(1999),  на  „Васил  Стус” (1999), на  „Дмитро  Нитченко” (2000), на  „Иван 
Кошеливец”  (2003),  на  „Григориј  Сковорода”  (2005, 2011), на  „Вјачеслав 
Чорновил”  (2010),  на  „Микола  Лукаш”  (2010),  на  „Пантелејмон  Куліш” 
(2011, 2013), на  „Леонид  Глибов”  (2012),  на  „Панас  Мирниј”  (2014),  на 
преподобниот  Паисиј  Величковскиј”  (награда  на  Украинската  православна 
црква на Киевскиот патријархат, 2014) и др.  
Во 2014 година,  стана  лауреат  на  Малата  Нобеловска  награда  – 
Меѓународната  книжевна  награда  за  литература  „Лудвиг  Нобел  „Будон” 
(Удмуртија) и на меѓународните награди за литература  – «Златниот прстен» 
(Македонија), «Летачко перо» (Бугарија, меѓународниот фестивал на поезија 
«Словенска преградка», Словенската лиературна и уметничка академија) и на 
«Златниот  асик» (Казахстан);  победник  е  на  меѓународниот  фестивал  на 
поезија  во  Лондон  (Велика  Британија);  награден  е  со  почесната  повелба  на 
Сојузот  на  бугарските  писатели  и  значката  «Златен  Пегаз»  за  значајна 
книжевна  и  преведувачка  дејност  и  пропагирање на бугарската книжевност 
во Украина и во светот». 

 
154 
Во 2015 год. –  лауреат  е  на XXXVII-от  Меѓународен  фестивал  на 
поезија  и  на  горнолужичка  култура  (Германија,  Баутцен-Дрезден-Берлин), 
победник  е  на  меѓународниот  литературен  натпревар  на  дела  за  деца 
(Канада).    
 
ТЕТЈАНА ЅЈУБА
 
Украинска писателка, критичар, книжевен критичр, 
новинар.    
 
Ѕјуба  (Мурзенко)  Тетјана  Анатолиивна  е  родена  на 19 јули 1966 
година, во с. Брусницја, Кицмански реон на Чернивецката област. Завршила 
факултет  за  новинарство  на  Киевскиот  државен  универзитет  „Тарас 
Шевченко”,  постдипломски  студии  во  Институтот  за  литература  на 
Националната Академија  на Науките на Украина и докторат во Институтот за 
новинарство  на  Киевскиот  национален  универзитет  „Тарас  Шевченко”. 
Работела  како  раководител  на  одделот  на  Чернигивскиот  областен  весник 
«Гарт»,  дописник  на  весникот  «Младината  на  Украина»  во  Чернигивската 
област,  доцент  на  Киевскиот  институт  «Словенски  универзитет»  и  на 
Чернигивскиот државен педагошки универзитет „Тарас  Шевченко”. Доктор 
е  на  науки  по  социјални  комуникации.  Член  е  на  Националниот  сојуз  на 
писателите  на  Украина  (од 2002 година),  на  Националниот  сојуз  на 
новинарите  на Украина и на странските академии: Меѓународната книжевна 
академија  «Македонија  Презент» (Скопје,  Р.  Македонија),  меѓународната 
Медитеранска  академија  „Браќа  Миладиновци”  (Струга,  Р.  Македонија), 
Меѓународната академија за литература и уметност на Удмуртија.  
Авторка е на збирки поезија «Акомодација на времето» (2000), на нига 
по  литература  «Талентот  како  мерка  за  тежина» (2008), на  монографијата 
«Жедта  на  народот  и  жедта  на  Татковината.  Публицистика  на  втората 
половина  на XIX —  првата  третина  на  ХХ  век:  модел  на  националниот 
идентитет» (2012), на  бројни  книжевни  критики  и  книжевни публикации во 
периодиката на весниците и списанијата, како и во академските изданија.  Во 
2013  година,  во  Полска,  излезе  книга  поезија  на  Сергиј  и  Тетјана  Ѕјуба 
«Разговор на мажот и жената» на полски и на украински јазик (преведувачи 
Роксана Кжеминска, Мариана Хлопек-Лабо и Ана Тиљутка; уметник Јадвига 
Квјатковска;  Лублин).  А  во 2014-та  излегоа  од  печат  книгите  на  Сергиј  и 
Тетјана  Ѕјуба: «Избрани  песни»  на  англиски  и  на  украински  јазик 
(преведувачи  Љуба  Гавур,  Богдан  Бојчук;  САД,  Њујорк); «Последниот 
номадски  логор  на  љубовта»  на  казашки  и  руски  јазик» (превеле  Ауезхан 
Кодар,  Володимир  Илин;  Казахстан,  Алма  Ата).  Уредувач  е  и  автор  на 

 
155 
антологијата  на  современата  украинска  поезија  «Овчари  на  цвеќињата» 
(1999) и «Станицата Чернигив» (2002). Заедно со сопругот, писателот Сергиј 
Ѕјуба, и композиторот Микола Збарацкиј напишала циклус песни. Преведува 
од гермнски, горнолужички, бугарски, белоруски и руски јазик.   
Делата  на  Тетјана  Ѕјуба  се  преведени  на 60-на јазици и објавени во 32 
земји.  Лауреат  е  на  наградата  „Николај  Гогољ”  (1999),  на  „Михајло 
Коцјубинскиј”  (2001),  на  „Борис  Нечерда”  (2001),  на  „Дмитро  Нитченко” 
(2002),  на  „Иван  Кошеливец”  (2003),  на  „Григориј  Сковорода”  (2005),  на 
„Леонид  Глибов”  (2011),  на  „Пантелејмон  Кулиш”  (2012)  и  др.  Наградена  е 
со Почесната повелба на Сојузот на писателите на Белорусија (2010).  
Во 2014 година станала лауреат на наградата на Државниот комитет за 
телевизија  и  радио емитување на Украина „Иван Франко” за најдобр научен 
труд;  на  наградата  на  Украинската  православна  црква  на  Киевскиот 
патријархат    „Паисиј  Величковскиј”.  Добитник  е на странски награди: Мала 
Нобеловска  награда  –  Меѓународната  книжевна  награда  „Лудвиг  Нобел 
„Будон”  (Удмуртија),  на  Меѓународната  награда  за  литература  –  «Златниот 
прстен» (Македонија),  и  на  Меѓународната  литературна  награда  «Златниот 
асик» (Казахстан).  Наградена  е  со  почесната  повелба  на  Сојузот  на 
бугарските  писатели  и  значката  «Златен  Пегаз»  за  значајна  книжевна  и 
научна  дејност.  Учесничка  е  на  Меѓународниот  фестивал  на  поезија  во 
Германија (Баутцен, 2014).  
Во 2015 годин стана лауреат на IX-от Меѓународен фестивал на поезија 
«Словенска прегратка» (Варна, Бугарија, Словенска литературна и уметничка 
академија;  меѓународна  награда  «Летачко  перо»)  и  на XXXVII-от 
Меѓународен  фестивал  на  поезија  и  на  горнолужичка  култура  (Германија, 
Баутцен-Дрезден-Берлин).        
 
 
 
Скопська сакура (Македонія). Світлина Анни Багряної.  

 
156 
Посприяли:  
 
 
 
Петрескі  Хрісто  (Р.  Македонія) 
–  поет,  прозаїк,  літературний  
критик.  Народився 4 лютого 1957 року  в  м.  Крушево.  Закінчив  Інститут 
македонської  літератури  при  Університеті  імені  Святих  Кирила  та  Мефодія 
(Скоп’є).  Працював  журналістом  і  редактором  в  часописах  «Студентське 
слово», «Молодий борець» та «Нова Македонія», а також на радіо «Скоп’є». 
З 1992 року – директор Міжнародної літературної Академії «Македонія 
презент»  і  керівник  видавництва  «Фенікс».  Член  Товариства  македонських 
письменників. Гол. редактор часописів «Тренд» і «Літературна академія».  
Автор  поетичних  збірок: «Дзеркало» (1979), «Продовження» (1980), 
«Потреба  вулкану» (1981), «Розмова  зі  стінами» (1981), «В  полуниці  – 
хробак» (1982), «Вершина» (1983) та  ін.,  прозових  книг: «Магазин  чистого 
повітря» (1988), «Добрий диявол» (1996), «Третє щастя» (2010), книжок для 
дітей та юнацтва: «Білий півень і чорний вітер» (1992), «Любов плюс» (1993), 
«Скопський  трамвай» (1996), «Найбільша  таємниця» (2004), «Прощавай, 
Кензо Танґе» (2006), «Хлопчик, який хотів стати бджолою» (2010) та ін.
Лауреат  премій  імені  Ацо  Шопова,  Крсте  Петкова  Місіркова,  Василя 
Куноскі,  Ванчо  Ніколескі  (Македонія),  Міжнародної  літературної  премії 
імені Миколи Гоголя «Тріумф» (Україна, 2014). Твори перекладені багатьма 
мовами світу.  
Член Міжнародної літературно-мистецької Академії України. 
 
 
 
 

 
157 
 
 
Кумбароскі  Разме  (Р.  Македонія)
  –  письменник,  директор 
Міжнародної Медитеранської Академії імені братів Міладінових (м. Струга). 
Член Міжнародної літературно-мистецької Академії Українки.  
 
 
 
Кумбароска  Бістра  (Республіка  Македонія)
  –  письменниця. 
Член  Міжнародної  Медитеранської  Академії  імені  братів  Міладінових  та  
Міжнародної літературно-мистецької Академії Українки.  
А  також  македонські  письменники,  перекладачі 
Бранко Цветкоскі
 
та 
Звонко  Танескі
,  члени  Міжнародної  літературно-мистецької  Академії 
України. 
 
 
 
Монастир святого Пантелеймона в Охриді (Республіка Македонія). 
 

 
158 
 
 
 
Шість років мешкала в Македонії  відома українська письменниця та 
художниця Анна Багряна. 
 
 
 
 
Малюнки Анни Багряної. 

 
159 
    
 
 
 
        
 
 
 
Малюнки української художниці Анни Багряної. 
 
 
 
 

 
160 
 
 
Малюнок української художниці Анни Багряної. 

 
161 
  
 
Нагородження письменниці Анни Багряної Міжнародною літературною 
премією імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (Київ, 2014). 
 
 
 
Магнолії (Скоп’є, Республіка Македонія). Світлина Анни Багряної.  

 
162 
Нижньолужицькою  переклала Доротея  Шолчина (Шолце) 
Serghij Dzjuba  
*** 
Na slobranej dłoni nimjernosći 
małučke  źowćko 
rozcesujo sebje włose 
z mjacecowym cesakom 
a we kipatem glědałku 
njewiźi swójo woblico: 
 
Z jogo póglěda  
zjawiju se zmaršćone ropy 
njeznateje Žeńskeje. 
 
*** 
Na kupje, dalokej  
ako Hejbine łdzy, 
kšuśe wobojmjetej 
wót slěpjecych běłych skałow, 
tak, až jo móžno złapaś 
horicont, 
joli až njewuběgnjo do mórja, 
 
jo najšła swój schow 
muzyka  – 

 
163 
aby stwóriła Muža a Žeńsku. 
 
*** 
Buźćo dłujko žywe,  
pisajśo małko 
a njewobgranjajśo Njebjo  
dla grěchow. 
 
*** 
Rozpłakana rědnolinka: 
mykawki  
z parlickami łdzow 
su pśiguslowali tycu. 
 
 
 
*** 
Luźe, pšosym, buźćo śišej:  
– njejo słyšaś mórjo. 
 
*** 
W rožku gitarje 
wjelgickano starej, 
kaž góletkoju, 
se stoj śěžko.  
 

 
164 
 
        
Альбрехт Альтдорфер. «Купання Сюзанни»  (Стара Пінакотека, 1526). 
 

 
165 

жүктеу/скачать 10,33 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: