«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
241 
 
 
 
спасли,  загоготав  в  тот  момент,  когда  враги  намеревались  украдкой  пробраться  в  Вечный  Город.  К 
ней  примыкает  арабское  повествование  о  нашествии  эфиопов  в  год  Слона.  Год,  названный  так, 
видимо,  потому,  что,  сопровождавшее  захватчиков,  африканское  животное  поразило  воображение 
аравитян.  Согласно  рассказам,  вражеское  войско  потерпело  неудачу  из
-
за  какой
-
то  странной 
болезни,  принесенной  птицами,  закидавшими  эфиопов  камнями.  Да  и  слон  повел  себя  загадочно: 
вдруг встал, как вкопанный, не уступая ни угрозам, ни понуканиям.
 
Вполне  понятно,  что  мистизация  образов  птиц  и  животных,  сопряжение  этих  образов  с 
будущим  оказали  колоссальное  воздействие  и  на  поиски  «окошечек»,  позволявших,  как  казалось, 
заглянуть  в  грядущее.  Отсюда  и  множество  разнообразных  гаданий,  связанных  с  наблюдениями  за 
полетом  птиц  (у  римлян  этим  занимались)  авгуры,  поведением  птиц  домашних,  например,  петухов, 
«предугадывавших», каким будет супруг у девицы, либо гаданиями по внутренностям животных (этим 
занимались гаруспики) и т.д.
 
Не удивительно, что мистизация породила и бесчисленные образы фантастических существ –
 
от  древнеегипетских  божеств,  до  Минотавра,  Сивки
-
Бурки  и  многих  др.  [2].  Таковыми  являются 
чудища
 
или чудовища, существующие в любой культуре, полиморфные образы которых уносят нас в 
дpемyчие  дебpи  неясного  пеpвобытного  мышления,  полyразгаданных  символов.  По  мнению  Дж. 
Лондона, «чудовищ создали первые проблески человеческого сознания в те далекие времена, когда 
человек только начал становиться человеком, когда он приглядывался к себе и создавал начальные 
понятия  добра  и  зла  в  страшных  творениях  своей  фантазии,  где  в  образах  чудовищ  выступали  его 
собственные  желания,  подавленные  запретами  морали.  <…>  Эти  чудовища  и  поныне  побуждают 
людей слагать сказки, чтобы уйти от них или бороться с ними» [3:468
-469]. 
Правда,  следует  заметить,  что  уже  в  древности  находились  те,  кто  относился  и  к  самым 
популярным  персонажам  мифов  довольно  скептически.  Замечательный  пример  такого  скепсиса 
являет  старинная  китайская  философская  притча  о  неком  человеке,  который  истратил  все  свое 
состояние  для  того,  чтобы  постичь  искусство  побеждать  драконов.  Но,  увы,  так  и  не  смог 
воспользоваться  своим  искусством,  потому  что  за  всю  свою  жизнь  так  и  не  встретил  ни  одного 
дракона.
 
Особого  развернутого  анализа  заслуживает  использование  образов  животных  в  языке 
культуры,  сопряженном  не  только  с  религиозными  представлениями,  но  и  с  эстетическими 
предпочтениями  и  ценностями,  имеющими  определенную  этнокультурную  окраску.  Здесь  было  бы 
интересно  сопоставить  эпитеты,  сравнения  и  образы,  используемые  при  характеристиках  мужчин  и 
женщин. Казалось бы, с  мужчинами  дело  обстоит проще:  героев и полководцев обычно сравнивали 
со  львами,  тиграми,  быками,  орлами  (беркутами).  Знаменитого  средневекового  богослова  Фому 
Аквинского  за  его  благообразие  и  одновременную  мощь  называли  «ангельским  доктором»  и 
«сицилийским  быком»,  хотя  он  не  был  ни  полководцем,  ни  героем  в  привычном  понимании  этого 
слова. «Буй
-
тур Всеволод» упомянут и в «Слове о полку Игореве». В восточной культуре наибольшее 
распространение  получило  сравнение  батыра  с  беркутом  как  олицетворением  величия,  победы  и 
мужества:  …Балуан  Шолак,  словно  беркут,  рывком  глотнувший  баранью  кость,  нагнул  голову, 
мотнул  ею,  и  руки  Битабара  с  треском  отлетели  в  стороны  (С.  Шаймерденов.  Перелетные 
птицы) 
[1]. 
В  то  же  время,  по  меньшей  мере  странным  с  точки  зрения  русской  культуры  звучит 
сравнение  сильного,  рослого  мужчины  с  такой  изящной  птицей  как  ласточка,  найденное  нами  в 
казахской  литературе:  Посмотришь  на  парня  –
 
кулаком  камень  расплющит,  а  на  ногу  быстр  и 
ловок, как ласточка на лету
 
(С. Шаймерденов. Перелетные птицы) 
[1]. 
Ведь ласточка всегда была 
символом  женской  грации  и  легкости:  Ассоль  была  выразительно
 
легка  и  чиста,  как  полет 
ласточки (А. Грин. Алые паруса) 
[5]. 
Не менее  интересно  обстоит  дело  и с женскими характеристиками. Так, хотя корова и несет 
добро  в  известной  русской  сказке,  да  и  в  обычной  жизни  наделяет  нас  молоком,  однако  в  русском 
языке  слово
 
телка
 
по  отношении  к  девушке  или  молодой  женщине  звучит  не  очень  лестно.  Да  и 
слово слониха
 
рождает в сознании русскоязычного, да и многих европейцев, соответствующий образ. 
Как в старой песне середины 
XX 
века: Моя красавица мне очень нравится. С походкой
 
легкою, как у 
слона,  танцует,  как  чурбан,  поет,  как  барабан.  И  все
-
таки  она  милее  всех.
 
А  вот  в  древних 
индийских законах, наставлявших молодого человека, какую жену ему следует брать, звучало нечто 
неожиданное  для  европейца:  «Надо  брать  в  жены  женщину,  свободную  от  телесных  недостатков, 
имеющую  приятное  имя,  походку  лебедя  или  слона,  нежные  волосы  на  теле  и  голове,  нежные 
члены». В чем же дело? –
 
А в том, что для индийца движения слона полны грациозности. Но и в этой 
Древней  стране  образ  слона  воспринимался  не  однозначно.  Походка  походкой,  а  в  индийской 
эротологии,  зафиксированной,  в  частности,  в  «Камасутре»,  женщина
-
слониха,  являя  собой  один  из 
четырех  типов  женщин  (ср.  с  четырьмя  темпераментами)  –
 
далеко  не  самая  привлекательная  и 
безопасная для партнера
 
особа. Она полна физической мощи и страсти,  и вырваться из ее крепких 
объятий очень даже нелегко.
 
Завершая, хотелось бы заметить, что несмотря на обилие многочисленных и заслуживающих 
внимания исследований, тема эта представляет и по сей день широкие возможности для дальнейшей 
работы, которая позволила бы нам глубже и объемнее понять многообразие мировой культуры.
 
 
Литература:
 
1. 
Белая аруана. Казахские рассказы. –
 
М: «Худож. лит.», 1976. –
 
471 с.
 

242 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
2. 
Борхес Х.Л. Книга вымышленных существ. –
 
Москва: ЭКСМО
-
ПРЕСС, 
2000. 
–
 
368 с.
 
3. 
Лондон  Дж.  Избранные  произведения.  В  2
-
х  томах  //  Т.2.  Рассказы.  –
 
М.,  «Худ.  Литер»,  1976.  –
 
504 
с.
 
4. 
Мифы народов мира. Том первый. –
 
М.: Советская энциклопедия, 1980. –
 
635 с.
 
5. 
Русская проза первой половины 
XX 
века. В 2 т. –
 2-
е изд., стереотип. –
 
М.: Дрофа, 2003. –
 
480 с.
 
6. 
Токарев С.А. Ранние формы религии. –
 
М., Политиздат, 1990. –
 
622 с.
 
7. 
Токарев С.А. Религия в истории народов мира. –
 
М.: Политиздат, 1966. –
 
623 с.
 
 
 
Наталя Валсамакі
 
(Нікополь, Україна)
 
 
ОГЛЯД НАЙБІЛЬШУЖИВАНИХ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ У НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ 
МОВИ
 
 
Суспільно
-
економічні  зміни,  процеси  глобалізації,  розвиток  інформаційного  суспільства  та 
удосконалення інформаційних технологій вимагають удосконалення національної системи освіти, що 
передбачає її відповідність суспільним запитам та світовим стандартам.
 
Світові  інтеграційні  процеси,  потреба  у  міжнародному  спілкуванні  вимагають  вільного 
володіння іноземною мовою.
 
Враховуючи  актуальність  означеної  проблеми,  метою
 
даної  статті  є  відбір  і  аналіз 
інтерактивних методів навчання під час вивчення англійської мови.
 
Теоретичні  засади  застосування  сучасних  педагогічних  технологій  у  навчальному  процесі 
розкрито  у  працях  І.М.
 
Богданової,  Е.А.
 
Михайлової,  В.І.
 
Матірко,  В.В.
 
Полякової,  Ю.А.
 
Ткаченко, 
О.І.
 
Сидоренко, Я.Є.
 
Омельченко. Активні групові методи навчання інтенсивно розробляли такі вчені
-
психологи,  як  О.І.
 
Пометун  та  Л.В.
 
Пироженко,  Л.К.
 
Асімова,  Н.Н.
 
Богомолова,  Ю.Н.
 
Ємельянов, 
Д.Н.
 
Кавтрадзе, А.М.
 
Смолкін та ін.
 
На  практиці  буває  важко  визначити  чіткі  межі  між  різними  методами
 
навчання:  вони 
перетинаються,  доповнюють  один  одного,  складаються  в  комплексний  “пакет”,  систему  прийомів,  за 
допомогою яких педагог і учні реалізують поставлені цілі.
 
Вибір методів навчання зумовлений:
 

 
цілями навчання;
 

 
змістом навчального матеріалу та специфікою предметної області;
 

 
темпом та терміном процесу навчання;
 

 
стилем навчання та рівнем педагогічної майстерності педагога;
 

 
дидактичним та матеріально
-
технічним забезпеченням процесу навчання;
 

 
рівнем підготовки учнів.
 
Кожен  з  методів  навчання  має  певні
 
переваги  і  недоліки.  Ефективність  їх  застосування 
визначається специфікою конкретного процесу навчання. Універсальних рекомендацій щодо складу і 
застосування методів навчання не існує. Педагог самостійно приймає рішення про використання того 
чи  іншого  методу  на  основі  свого  власного  досвіду,  врахування  особливостей  учнівської  аудиторії  з 
метою максимальної ефективності процесу навчання.
 
Перш  ніж  перейти  до  ґрунтовного  розгляду  інтерактивних  навчальних  технологій  та 
інтерактивного  уроку,  варто  з'ясувати  загальну  суть  інтерактивного  навчання  і  порівняти  його  із 
загальновідомими, традиційними підходами до навчання. Ще у минулому столітті методисти виділяли 
активну  та  пасивну  моделі  навчання.  Під  терміном  «пасивне»  мається  на  увазі  низький  рівень 
активності учня, переважно його репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності 
й творчості.  До цієї класифікації  можна  додати інтерактивне навчання як певний різновид активного, 
який має свої закономірності та особливості.
 
У пасивній моделі навчання
 
учень виступає в ролі «об'єкта» навчання. Він повинен засвоїти й 
відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника. До відповідних методів навчання 
належать  ті,  за  якими  учні  лише  слухають  і  дивляться  (лекція  –
 
монолог,  читання,  пояснення, 
демонстрування й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не 
виконують якихось творчих завдань.
 
Активна  модель  навчання  передбачає  застосування  методів,  які  стимулюють  пізнавальну 
активність  і  самостійність  учнів.  Учень  виступає  «суб'єктом»  навчання,  виконує  творчі  завдання, 
вступає в діалог з учителем та з іншими учнями.
 
У процесі навчання як такого, найбільш доцільним є використання, в першу чергу, тих методів, 
при яких в учнів розвивається бажання до творчої, продуктивної праці і прагнення до активних дій, які, 
в свою чергу, приводять до успіхів і мотивують власну поведінку.
 
Але  найбільше  цим  вимогам  відповідають  інтерактивні  методи  навчання.  Слово 
“інтерактивний” (пер. з англійської “inter” –
 
“взаємний”, “act” –
 
діяти) означає той, що сприяє взаємодії. 
Інтерактивний метод –
 
це спосіб взаємодії через бесіду, діалог.
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
243 
 
 
 
Інтерактивне  навчання  –
 
це  навчання  в  режимі  діалогу,  під  час  якого  відбувається  взаємодія 
учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, 
розвитку особистісних якостей учнів.
 
Такі  методи  навчання  передбачають  фронтальну  роботу  учнів  та  роботу  малими  групами. 
Найбільш ефективні результати можна отримати при організації роботи учнів малими групами.
 
Правила організації інтерактивного навчання:
 
1. У роботу повинні бути залучені (в тій чи інший мірі) всі учні;
 
2. Активна участь учнів у роботі має заохочуватися;
 
3. Учні мають самостійно розробити та виконувати правила роботи у малих групах;
 
4. Учнів під час використання інтерактивних методів навчання не повинно бути більше 30 осіб. 
Тільки в цьому випадку можлива продуктивна робота у малих групах;
 
5. Навчальна аудиторія повинна бути підготовлена до роботи у великих та малих групах.
 
Практика  показує,  що  під  час  використання  вищезгаданих  методів  навчання,  учні 
запам’ятовують 80% того, що висловлювали самі і 90% того, що робили самі[3].
 
Поліпшується не тільки запам’ятовування матеріалу, але і його ідентифікація, використання у 
повсякденному  житті.  Використання  інтерактивних  методів  навчання  в  малих  групах  підвищує 
пізнавальну  мотивацію,  сприяє  набуттю  навичок  успішного  спілкування  (вмінню  слухати  і  чути  один 
одного,  вибудовувати  діалог,  задавати  питання  на  розуміння)  та  навички  самостійної  навчальної 
діяльності (визначати головні і проміжні завдання, передбачати наслідки свого вибору, об’єктивно його 
оцінювати),  розвитку  таких  особистісних  якостей  як  комунікабельність,  співробітництво,  уміння 
відстоювати свою точку зору, йти на компроміси і т.д. [3].
 
У  науково
-
методологічній  літературі  відсутня  будь
-
яка  визначена  класифікація  інтерактивних 
підходів. Отже, ми беремо за основу умовну класифікацію за формами навчання, у яких реалізуються 
інтерактивні технології, запропоновану в науково
-
методичному посібнику «Сучасний урок. Інтерактивні 
технології навчання» [2].
 
Методисти О.І. Пометун та Л.В. Пироженко [2, 20] пропонують таку класифікацію інтерактивних 
підходів:  відповідно  до  мети  та  організації  навчальної  діяльності,  виділено  наступні  чотири  групи: 
інтерактивні  технології  кооперативного  навчання  (робота  в  парах;  ротаційні  (змінювані)  трійки; 
карусель; робота в малих групах); технології колективного групового навчання (мікрофон; навчаючи  –
 
учись  («кожен  учить  кожного»);  «броунівський  рух»;  ажурна  пилка  («мозаїка»,  «Джуг
-
со»);  аналіз 
ситуації  (case
-
method);  мозковий  штурм  (brainstorming));  технології  ситуативного  моделювання  або 
ігрові  технології  (розігрування  ситуації  за  ролями  «рольова  гра»;  драматизація);  опрацювання 
дискусійних питань (дискусія; метод Press).
 
Деякі  учителі  і  методисти  на  заняттях  з  іноземної  мови  використовують
 
роботу  в  парах,
 
коли 
учні  вчаться  задавати  один  одному  питання  та  відповідати  на  них.  Дуже  важливо  для  викладача 
створити  процес  реального  ситуативного  спілкування;  створити  таку  ситуацію,  коли  б  учням  дійсно 
хотілося  щось  сказати,  поділитися  своїм  життєвим  досвідом  чи  поглядом.  «Карусель»
 
–
 
варіант 
кооперативного  навчання.  Цей  метод  ефективний  для  одночасного  залучення  всіх  учасників  до 
активної  роботи  з  різними  партнерами,  для  спілкування  та  обговорення  дискусійних  питань. 
Технологія  «Акваріум»
 
полягає  у  тому,  що  декілька  учнів  розігрують  ситуацію  в  колі,  а  решта 
спостерігають і аналізують. Це –
 
форма діалогу, коли пропонується обговорити певну проблему. Така 
технологія як «Мікрофон»
 
є  різновидом  загально
-
групового  обговорення і надає  можливість  кожному 
сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. 
Особливо цікавим є розігрування ситуації за ролями («рольова гра», «драматизація»)
. 
Ця технологія 
імітує  реальність  призначенням  ролей  учасникам  і  наданням  їм  можливості  діяти  «наче  насправді». 
Метод
 
«Press»
 
може  використовуватися  на  різних  рівнях  мовленнєвої  компетенції  для  засвоєння 
лексичних кліше.
 
«Дискусія»
 
потребує вже досить високого рівня володіння іноземною мовою [1].
 
Вищезгадані форми  ефективні в  тому  випадку, якщо на заняттях обговорюються проблеми  в 
цілому, про які студенти мають першопочаткові уявлення. Крім того, теми для обговорення не повинні 
бути  закритими  чи  надто  вузькими.  Важливо,  щоб  рівень  теми
 
для  обговорення  давав  можливість 
переходу від індивідуального питання до взаємозв’язку суспільства і культури [2, 18].
 
Отже,  підвищення  ефективності  навчання  безпосередньо  залежить  від  використання 
різноманітних  сучасних  інтерактивних  методів  навчання  (які  добирають  відповідно  цілей  навчання, 
мовного  матеріалу,  вікових  та  індивідуальних  особливостей  учнів,  рівня  їх  мовно
-
мовленнєвої 
підготовки, певних етапів навчання), а також від активізації навчально
-
пізнавальної діяльності учнів.
 
У ході інтерактивного навчання  учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми 
на  основі  аналізу  обставин  та  відповідної  інформації,  оцінювати  альтернативні  думки,  приймати 
обмірковані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на заняттях 
організовується  індивідуальна,  парна  та  групова  робота,  застосовуються  дослідницькі  проекти, 
рольові гри, проводиться робота з документами та різними джерелами інформації, використовуються 
творчі роботи.
 
Резюме.  У  нашому  дослідженні  ми  зробили  спробу  проаналізувати  найбільш  ефективні,  на 
нашу думку, інтерактивні підходи, які сприяють формуванню мовних та мовленнєвих навичок. У роботі 
подано  теоретичний  та  практичний  матеріал  використання  інтерактивного  підходу  як  одного  з 
напрямків  удосконалення  навчального  процесу  на  заняттях  з  іноземної  мови.  Розглядаються 
особливості інтерактивного навчання. Пропонуються різні види інтерактивних вправ.
 

244 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
 
Література:
 
1. 
Моцок О.Г. Використання інтерактивних підходів при викладанні англійської мови/за матеріалами  І 
науково
-
практичної  Інтернет
-
конференції  "Мова  та  міжкультурна  комунікація",  10
-
11  грудня 
2009//
Чернівецький  національний  університет  ім.  Ю.Федьковича,  Веб
-
ресурс  науково
-
практичних 
конференцій.
 
2. 
Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.
-
метод.посібн./ О.І.Пометун, Л.В.Пироженко; 
за ред. О.І.Пометун. –
 
К.: А.С.К., 2004. –
 
С.192.
 
3.  http://ua.textreferat.com/referat-12439.html 
4. 
Іноземні мови № 4//2009 С 31
-35 
5. 
Ігри  дорослих.  Інтерактивні  методи  навчання  //Упоряд.  Л.  Галіцина.  –
 
К.:  Ред.загальнопед.газет, 
2005 с.
 
 

жүктеу/скачать 5 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: