«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

184 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
(С.
 
Пащенко),  формування  професійної  готовності  до  взаємодії  з  девіантними  підлітками 
(М.
 
Малькова),  до  роботи  з  громадськими  та  молодіжними  організаціями  (О.
 
Лісовець),  організації 
волонтерської  роботи  майбутніх  соціальних  педагогів  в  умовах  вищого  навчального  закладу 
(3. 
Бондаренко)  і  т.п.  Загалом  результати  досліджень  доводять,  що  модель  підготовки  спеціаліста 
будується  з  урахуванням  майбутньої  професійної  діяльності,  вимог  суспільства  до  особистості  й 
особливостей  соціокультурного  середовища.  Проте  сьогодні  відсутні  соціально
-
педагогічні 
дослідження,  які  б  розкривали  специфіку  підготовки  соціального  педагога  до  співпраці  суб’єктів 
соціальної роботи, забезпечення їхньої активної взаємодії.
 
Мета  статті
 
полягає  у  теоретичному  обґрунтуванні  проблеми  професійної  підготовки 
майбутнього  соціального  педагога  до  ефективної  співпраці  суб’єктів  соціальної  роботи  в  умовах 
соціальної інфраструктури.
 
Виклад основного матеріалу.
 
Вітчизняна й зарубіжна наука сьогодні пропонує значне число 
досліджень,  що  розкривають  різні  аспекти  соціально
-
педагогічної  діяльності,  визначено  широкий 
спектр  професійних  компетенцій,  якими  має  володіти  такий  фахівець:  глибоке  володіння  основами 
соціальної  політики  держави  і  соціально
-
правового  захисту  дітей  та  молоді,  знаннями  із  соціології, 
психології  та  педагогіки;  способами  соціальної  і  психолого
-
педагогічної  діяльності,  такий  якостей,  як: 
комунікабельність, вміння навіювати та переконувати, перцептивність, оптимізм, доброта, терпимість, 
справедливість,  тактовність,  емпатійність,  відповідальність,  відвертість  тощо.  Соціальний  педагог 
надає  педагогічну  підтримку  та  допомогу  дітям,  стимулює  їх  до  самодопомоги  у  сфері  захисту  своїх 
законних  прав,  свобод  та  інтересів,  надає  послуги,  спрямовані  на  задоволення  соціальних  потреб 
учнів,  здійснює  соціально
-
педагогічний  супровід  навчально
-
виховного  процесу,  соціально
-
педагогічний  патронаж  соціально  незахищених  категорій  учнів.  І  все  ж  недостатньо  вивченим 
залишається  питання  організації  співпраці  соціального  педагога  із  працівниками  різних  соціальних 
структур.
 
Соціальний  педагог  –
 
це  посередник  між  дитиною  і  соціальними  службами,  організаціями  й 
установами,  покликаними  дбати  про  дитину  і  її  сім’ю.  Висока  ефективність  діяльності  соціального 
педагога здебільшого пов’язана з наявністю дієвої команди з представників різних соціальних служб, 
здатних продуктивно спільно вирішувати соціально
-
педагогічні проблеми, серед них: служба у справах 
дітей,  центр  соціальних  служб  для  сім’ї,  дітей  та  молоді,  кримінальна  міліція  у  справах  дітей, 
управління праці та соціального захисту населення, центр зайнятості, громадські організації тощо.
 
Міжвідомча  співпраця  у  межах  соціальної  інфраструктури  дає  змогу  своєчасно  виявляти, 
всебічно вивчати соціальні проблеми у місті (районі, регіоні), надавати якісні послуги, тобто вийти на 
вищий  рівень  соціального  обслуговування,  що  ґрунтується
 
на  системному  підході,  інтеграції  зусиль 
суб’єктів  соціальної  роботи.  Формами  співпраці  можуть  бути,  зокрема:  моніторинг  стану  соціальних 
проблем в розрізі території, сприяння взаємодії та налагодженню соціального діалогу між суб’єктами 
соціальної  роботи,
 
проведення  запобіжних  процедур,  узгоджувальних  зустрічей,  взаємних 
консультацій  з  метою  усунення  причин  ускладнення  проблемних  ситуацій,  надання  рекомендацій 
клієнтам,  підготовка  комплексу  спільних  заходів  з  метою  вирішення  соціальних  проблем,  підготовка 
спільних пропозицій щодо поліпшення ситуацій у соціальній сфері та ін.
 
Професійна  підготовка  майбутніх  соціальних  педагогів  має  відповідати  новим  запитам 
суспільства, тенденції розширення поля професійної соціально
-
педагогічної діяльності й кола клієнтів, 
ускладненню  зв’язків  між  суб’єктами  соціальної  роботи,  враховувати  досягнення  науково
-
технічного 
прогресу, технологічних нововведень тощо.
 
Компетентнісна  модель  соціального  педагога  має  базові  компоненти,  які  можна  назвати 
мотиваційно
-
ціннісним, 
професійно
-
особистісним, 
гностично
-
технологічним 
і 
функціонально
-
рольовим.  Формування  професійної  компетентності  передбачає  вироблення  у  майбутніх  фахівців 
системи  відповідних  знань,  умінь  і  навичок,  а  також  комплексу  професійно  важливих  якостей.  Так, 
сучасний  зміст
 
професійної  освіти  включає  систему  новітніх  знань  про  особистість,  її  місце  і  роль  у 
суспільстві, шляхи соціалізації, вирішення соціальних проблем та ін. Інноваційна парадигма сучасної 
освіти має у своєму розпорядженні арсенал нових методів і форм навчання, здатних підвищити якість 
фахової підготовки соціальних педагогів на засадах професійно
-
практичної зорієнтованості, інтеграції, 
гуманізації та ін.
 
Однією  з  визначальних  умов  ефективної  діяльності  соціального  педагога  є  готовність 
працювати у команді. Виробленню у студентів відповідних умінь сприяє використання методів і форм 
інтерактивного  навчання:  ситуативне  моделювання,  дискусія,  полеміка,  ігрові  технології.  Найбільш 
продуктивними  вважаємо  рольові  та  ділові  ігри,  які  задовольняють  пізнавальні  і  професійні  інтереси 
студентів,  служать  засобом  емоційного  зацікавлення,  мотивації  навчальної,  пізнавально
-
комунікативної  діяльності.  Рольові  ігри  при  цьому  ґрунтуються  на  імітуванні,  відтворенні  проблемно
-
комунікативних  професійних  ситуацій,  що  спонукають  до  інтелектуальної  активності  і  професійної 
діяльності,  привчають  до  відповідальності  за  свої  дії.  Ділові  ігри  допомагають  виробити  у  студентів 
цілісне  уявлення  про  майбутню  професійну  діяльність,  набути  комунікативного  і  соціального  досвіду 
як  основи  співпраці  суб’єктів  соціальної  роботи.  Завдяки  іграм  у  майбутніх  соціальних  педагогів 
підвищуються  пізнавальна  і  професійна  мотивації.  Для  цього  у  процесі  навчання  використовуємо: 
1) 
імітаційні  вправи,  що  акцентують  увагу  на  професійних  діях;  2)
 
аналіз,  розбір  конкретних  фахових 
ситуацій;  3)
 
„розігрування  ролей”  з  метою  формування  професійно  важливих  умінь;  4)
 
повнозначну 
ділову  гру,  яка  імітує  певні  аспекти  діяльності  у  різних  професійних  сферах.
 
Сформувати  здатність 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
185 
 
 
 
вирішувати  фахові  проблеми,  виконувати  професійні  функції  дає  змогу  застосування  кейс
-
методу, 
професійних ситуацій, проектних технологій тощо.
 
Формуванню стійкої позитивної професійної мотивації сприяють ситуативні, ігрові, проектні та 
ін.  методи  навчання.  Змодельоване  за  їхньою  допомогою  професійно
-
орієнтоване  спілкування 
суб’єктів  соціальної  роботи  допомагає  підготовці  студентів  до  реальної  взаємодії,  набуттю 
професійного досвіду, підвищенню загальної комунікативної культури.
 
Формування вмінь обстоювати 
власну  позицію,  доводити  свої  думки  і  переконання  активізується  за  допомогою  проблемних  бесід, 
дискусій, конференцій і т.д.
 
Інноваційна  перебудова  навчального  процесу  передбачає  зміну  форми  занять  з  метою 
заохочення  студентів  до  активної  пізнавальної  та  комунікативної  діяльності,  продуктивної  співпраці, 
розширення  меж  самостійності.  Особливою  продуктивністю  відрізняються
 
такі  нетрадиційні  форми 
занять,  як:  конференції,  конкурси,  дискусії,  дослідження,  презентації,  наукові,  мультимедійні  проекти 
тощо.
 
Засоби сервісів 
W
е
b 
2.0 допомагають структурувати знання  студентів з певної тематики. Для 
цього  пропонуємо  карти  знань,  які  у  графічному  вигляді  представляють  план  заняття,  теми,  основні 
ідеї,  поняття,  що  вивчаються,  підсумовують  інформацію,  конкретизують  знання,  уміння  та  ін. 
Застосування  елементів  комп’ютерних
 
технологій  покликане  сприяти  розвитку  професійно  важливих 
здібностей,  знань  і  вмінь  студентів,  підвищенню  позитивної  мотивації  навчання  і  професійної 
діяльності.
 
Важливим складником професійного навчання  майбутніх соціальних педагогів  є спрямування 
на  самоосвіту,  подальше  самовдосконалення  й  розвиток  студентів,  вироблення  у  них  адекватної 
самооцінки, самокритичності й дисциплінованості.
 
Висновки.
 
Ефективне  виконання  професійних  завдань  соціальним  педагогом  пов’язане  не 
лише із наявністю знань, умінь та особистісних якостей. Важливою є здатність співпрацювати у межах 
соціальної інфраструктури, працювати у команді, діяти в інтересах клієнта. Для майбутнього фахівця 
соціально
-
педагогічної  сфери  необхідна  готовність  до  виконання  професійної  діяльності,  що 
передбачає  як  вирішення  вузькоспеціальних  питань,  так  і  всебічний  розгляд  соціальних  проблем, 
врахування можливостей, компетенцій і досягнень різних суб’єктів соціальної роботи. Така настанова 
націлює  на  підготовку  майбутніх  соціальних  педагогів  до  міжвідомчої  співпраці,  опанування  ними 
змісту і технологій інтегрованої, скоординованої соціально
-
педагогічної діяльності.
 
Перспективи  подальших  розвідок.
 
Проведене  дослідження  не  претендує  на  вичерпне 
висвітлення зазначеної проблеми. Перспективним напрямом наукового  пошуку є подальше вивчення 
теоретичних  та  практичних  аспектів  професійної  підготовки  майбутніх  соціальних  педагогів  у  світлі 
ефективної міжвідомчої співпраці суб’єктів соціальної роботи.
 
 
Література:
 
1. 
Безпалько  О.В.  Організація  соціально
-
педагогічної  роботи
 
з  дітьми  та  молоддю  в  територіальній 
громаді:  теоретико
-
методичні  основи:  монографія/  О.В.
 
Безпалько.  –
 
К.  :  Науковий  світ,  2006.  –
 
363 
с
 
2. 
Завацька Л. М. Технології професійної діяльності соціального педагога : навчальний посібник для 
ВНЗ/Л. М. Завацька. –
 
К. : Видавничий Дім «Слово», 2008. –
 
240 с.
 
3. 
Словник
-
довідник  для  соціальних  працівників  та  соціальних  педагогів  /  [за  заг  ред  А.Й.Капської, 
І.М.Пінчук, С.В.Толстоухової]. –
 
К. : УДЦССМ, 2000. –
 
260 с.
 
4. 
Соціальна  педагогіка:  мала  енциклопедія/  за  заг.  ред.  проф.  І.  Д.  Звєрєвої.  –
 
К.:  Центр  учбової 
літератури, 2008. –
 
336 с.
 
 
 
Қ
-
Д.Н. Сарыбекова, С.Б. Шокалакова
 
(Тараз Қазақстан)
 
 
ЖАС ҰРПАҚТЫҢ БОЙЫНА РУХАНИ –
 
АДАМГЕРШІЛІК ҚҰНДЫЛЫҚТАРДЫ 
ҚАЛЫПТАСТЫРУ
 
 
Қазақстан Республикасының білім беруді дамыту тұжырымдамасында «Білім берудің мақсаты
-
жылдам өзгеріп отыратын дүние жағдайларында алған терең білімінің, кәсіби дағдыларының негізінде 
еркін  бағдарлай  білуге,  өзін
-
өзі  іске  асыруға,  өзін
-
өзі  дамытуға  және  өз  бетінше  дұрыс,  адамгершілік 
тұрғысынан жауапты шешімдер қабылдауға қабілетті, дені сау жеке тұлғаны қалыптастыру» делінген. 
Жаңа  кезеңдегі  білім  берудің  өзекті  мәселесі  жас  ұрпаққа  адамгершілік  рухани  тәрбие  беру.  Құнды 
қасиеттерге ие болу, рухани бай адамды тәрбиелеу мен  қалыптастыру оның туған кезінен басталуы 
керек. Халықта «Ағаш түзу өсу үшін оған көшет кезінде көмектесуге болады, ал үлкен ағаш болғанда 
оны  түзете  алмайсың»  деп  бекер  айтылмаған.  Сондықтан  жас  ұрпақтың  бойына  жастайынан  ізгілік, 
мейрімділік,  қайрымдылық,  яғни  адамгершілік  құнды  қасиеттерді  сіңіріп,  өз
-
өзіне  сенімділікті 
тәрбиелеуде  отбасы  мен  педагогтар  шешуші  рөл  атқарады.  Рухани
-
адамгершілік  тәрбие  екі  жақты 
процесс.  Бір  жағынан,  ол  үлкендердің,  ата
-
аналардың  педагогтардың  балаларға  белсенді  ықпалын, 
екінші  жағынан,  тәрбиеленушілердің  белсенділігін  қамтитын  қылықтарынан,  сезімдері  мен  қарым
-
қатынастарынан  көрінеді.  Сондықтан  белгілі  бір  мазмұнды  іске  асыруда,  адамгершілік  ықпалдын  әр 

186 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
түрлі  әдістерін  пайдалана  отырып,  педагог  істелген  жұмыстардың  нәтижелерін,  тәрбиеленушілерінің 
жетістіктерін  зер  салып  талдау  керек.  Жас  ұрпақ  бойында  жалпы  адамзаттық  құндылық  қасиеттерін 
қалыптастыру  жолдары  бүгінгі  таңда  жас  ұрпақты  өз  халқының  тарихын,  тегін,  салт  дәстүрін,  тілін 
білімін, адамзаттық мәдениетті, адами қасиеті мол терең түсінетін шығармашыл тұлға етіп тәрбиелеу 
өмір талабы, қоғам қажеттілігі.
 
Қазақстан  Республикасы  «Білім  туралы»  заңы  жас  ұрпаққа  жан
-
жақты  білім  мен  тәрбие 
берудің  мемлекеттік  саясатының  негізгі  ұстанымдарын  айқындап  берді.Олар:  Қазақстан 
Республикасының  барлық  азаматының  білім  алуға  тең  құқығылы,  әрбір  азаматтың  интеллектуалдық 
дамуы, психо
-
физиологиялық және жеке басының ерекшеліктері, халық үшін білімнің барлық деңгейін 
кең жол ашылуы.Яғни, білім заңында әрбір азаматтың білім алуға құқықтығын негізге ала отырып, жас 
ұрпақтың  бойына  ұлттық  құндылық  қасиеттерін  қалыптастырып,  құрметтеуге  тәрбиелеуде 
дидакикалық  шарттар  яғни  оқыту,  тәрбиелеу,  дамыту,  қалыптастыру  үдерісін  жан
-
жақты  қамту 
қажеттілігі  туындайды.  Жас  ұрпақтың  бойына  рухани
-
адамгершілік  құндылықтарды  және  жалпы 
адамзатық  құндылық  қасиеттерді  қалыптастыру  үшін  ұлттық  мәдениет,  салт
-
дәстүр,  халық 
тағылымдары және т.б. мәселелер. Жас ұрпаққа ұлттық тәрбие берудің бағдарлы идеялары еліміздің 
Президенті Н.Ә. Назарбаев «Қалың елім Қазағым» атты жинағында мемлекеттік идеология мәселесін 
ұдайы есте ұстауымызды ескере келе былай деп жазды: «Біз арыстарымызға арналған тарихи зерде 
кешенінде мен қазақстандық отаншылдық сезімін тәрбиелеуге көңіл бөлген едім»
-
деген. Олай болса, 
қазіргі  кезеңдегігі  білім  беруде  ел  тарихын  терең  қозғап,  тәрбие  жұмыстарында  қазақ  зиялы 
қауымының  еңбектерін  қоғам  дамуына  қосқан  үлесін  айтып  түсіндіру  арқылы  жас  ұрпақтың  рухани 
адамгершілік  құндылық  қасиетін  қалыптастыра  аламыз.  Жас  ұрпақтың  жалпы  рухани
-
адамгершілік 
қасиеттеріне  меймандостық,  кісілік,  сыйласымдылық,  имандылық,  кішіпейілділік,  кеңпейілдік, 
салауаттылық, 
тіршілікке 
бейімділігі, 
өнерпаздық, 
шешендік, 
ақынжандылық 
сыпайлығы, 
мәдениеттілігі т.б. қасиеттері арқылы ерекшелінеді.
 
Атақты педагог Сухомлинский: «Бала кезде үш жастан он екі жасқа дейінгі аралықта әр адам 
өзінің  рухани  дамуына  қажетті  нәрсенің  бәрін  де  ертегіден  алады»  деген.  Ал,  руханилық  жеке 
тұлғаның  негізгі  сапалық  көрсеткіші.  Руханилықтың  негізінде  адамның  мінез
-
құлқы  қалыптасады,  ар
-
ұят,  өзін
-
өзі  бағалау  және  адамгершілік  сапалары  дамиды.  Мұның  өзі  мейрімділікке,  ізгілікке 
шақырады.  Олар  адамды  құметтеу,  оған  сену,  әдептілік,  кішіпейілдік,  қайрымдылық,  жанашырлық, 
ізеттілік,  инабаттылық,  қарапайымдылық  т.б.  Адамгершілік
-
ең  жоғары  құндылық  деп  қарайтын  жеке 
адамның қасиеті, адамгершілік және психологиялық қасиеттердің жиынтығы.
 
Адамгершілік  тақырыбы
-
мәңгілік.  Ол  ешқашан  да  ескірмейді.  Жас  ұрпақтың  бойына 
адамгершілік қасиеттерді сіңіру –
 
ата
-
ана мен ұстаздардың басты міндеті. Адамгершілік әр адамға тән 
асыл  қасиет.  Адамгершіліктің  қайнар  бұлағы
-
халқында,  отбасында,  олардың  өнерлерінде,  әдет
-
ғұрпында.  Әр  адам  адамгершілікті  күнделекті  тұрмыс
-
тіршілігінен,  өзін  қоршаған  табиғаттан  бойына 
сіңіреді.
 
Қай заманда болмасын адамзат алдында тұратын ұлы мұрат
-
міндеттерінің ең бастысы
-
өзінің 
ісін,  өмірін  жалғастыратын  салауатты,  саналы  ұрпақ  тәрбиелеу.  Ұрпақ  тәрбиесі
-
келешек  қоғам 
тәрбиесі.  Сол  келешек  қоғам  иелерін  жан
-
жақты  жетілген,  ақыл
-
парасаты  мол,  мәдени
-
ғылыми  өрісі 
озық етіп тәрбиелеу біздің қоғам алдындағы борышымыз. Ата
-
ананың болашақ жас ұрпақ алдындағы 
тәрбиесі  үшін  жауапкершілігі  ұрпақтан
-
ұрпаққа  жалғасуда.  «Балапан  ұяда  не  көрсе,  ұшқанда  соны 
іледі» дегендей, ата
-
ананың күн сайын атқарып жүрген жұмысы
-
балаға үлкен сабақ. Жас ұрпақ тәлім
-
тәрбиені, адамгершілік қасиеттерді үлкендерден, ұстаздан насихат жолымен емес, тек шынайы көру, 
сезім  қатынасында  ғана  алады.  Жеке  тұлғаның  бойындағы  жалпы  адамзаттық  құндылықтардың 
қалыптасуы  осы  бағытта  жүзеге  асады,  сөйтіп  оның  өзін
-
өзі  тануына,  өзіндік  бағдарын  анықтауына 
мүмкіндік туғызатындай тәлім
-
тәрбие берілуі керек. Жақсы адамгершілік қасиеттердің негізі отбасында 
қалыптасатыны  белгілі.  Адамгершілік  қасиеттер  ізгілікпен  ұштастырылады.  Әсіресе  еңбекке  деген 
тұрақты ықыласы бар және еңбектене білуде өзін көрсететін балаларды еңбек сүйгіштікке тәрбиелеу 
басты  міндет  болып  табылады.  Өз  халқының  мәдениетін,  тарихын,  өнерін  сүю  арқылы  басқа 
халықтардың  да  тілі  мен  мәдениетіне,  салт
-
дәстүріне  құрметпен  қарайтын  нағыз  мәдениетті  азамат 
қалыптасады.
 
Жас  ұрпақты  рухани
-
адамгершілікке  тәрбиелеу,  болашағына  жол  сілтеу
-
бүгінгі  қажетті,  кезек 
күттірмес  мәселе.  Рухани
-
адамгершілікке  тәрбиелеу  білім  берумен  ғана  шектелмейді.  Жас  ұрпақтың 
сезіміне  әсер  ету  арқылы  ішкі  жан  дүниесін  ояту  нәтижесінде  оның  рухани
-
адамгершілік  қасиеттері 
қалыптасады.  Рухани
-
адамгершілік  тәрбиені  қалай  іс  жүзіне  асырамыз?  Олар  мына  қағидаларды 
сақтағанда нәтиже береді. Егер:
 
-
тәрбие үдерісі жас ұрпақтың рухани
-
адамгершілік қасиеттерді игеруіне бағытталса;
 
-
жас  ұрпақ  рухани
-
адамгершілік  қасиеттерді  қалыптастыру  мақсатында  әрекеттік,  іскерлік 
дағдыларды игерсе;
 
-
жас ұрпақтың бойында әлеуметтік мәні бар рухани
-
адамгершілік қасиеттерді өз іс
-
әрекетінде, 
мінез
-
құлқы мен тіршілік әрекетінде көрсете алу мүмкіндігін ерікті таңдаса.
 
Демек,  рухани
-
адамгершілік  тәрбиесіндегі  басты  мәселе  жас  ұрпақты  тәрбиелеу.  Сондықтан, 
әрбір жас ұрпақ өзін
-
өзі рухани жетілдіру үшін, өзін тәрбиелеуге, өздігінен білім алуға ұмтылуы қажет 
екенін түсінуі тиіс деп ойлаймын.
 
Қазақ  халқының  әлеуметтік  өмірінде  үлкенді  сыйлау  ұлттық  дәстүрге  айналған.  Ата
-
бабаларымыз  баланы  жастайынан  жақсы  әдеттерге  баулыған.  «Үлкенді  сыйла»,  «Сәлем  бер», 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
187 
 
 
 
«Жолын  кесіп  өтпе»  деген  секілді  ұлағатты  сөздердің  мәні  өте  зор.  Адамгершілікті,  ар
-
ұяты  бар 
адамның бет
-
бейнесі иман жүзді, жарқын, биязы, өзі парасатты болады. Ондай адамды халық «Иман 
жүзді  кісі»  деп  құрметтеп  сыйлаған.  Жас  ұрпақты  имандылыққа,  адамгершілікке  тәрбиелеу  үшін 
олардың  ар  –ұятын,  намысын  оятып,  мейрімділік,  қайрымдылық,  кішіпейілділік,  қамқорлық  көрсету, 
адалдық,  ізеттілік  қасиеттерін  бойына  сіңіре  білсек,  осы  қасиеттің  берік  ірге  тасын  қалағанымыз. 
Адамгершілік
-
адамның рухани арқауы.
 
Өйткені  адам  баласы  қоғамда  өзінің  жақсы  адамгершілік  қасиетімен,  адалдығымен, 
қайрымдылығымен  ардақталады.  Адам  баласының  мінез
-
құлқына  тәрбие  мен  тәлім  арқылы  тек 
біліммен  ақылды  ұштастыра  білгенде  ғана  даритын  құдіретті,  қасиеті  мол  адамшылық  атаулының 
көрінісі болып табылады. Қазіргі кезде өсіп келе жатқан ұрпақты тәрбиелеуде қойылған мақсаттардың 
бірі  қоғамға  пайдалы  үлкенге  құрмет  көрсетіп,  кішіге  қамқор  бола  білетін,  жан
-
жақты  дамыған  жас 
ұрпақты  қалыптастыру.  Рухани
-
адамгершілік  тәрбиесінде  алдымен  жас  ұрпақты  тек  жақсылыққа 
тәрбиелеп, соны мақсат тұтса, ұстаздың, ата
-
ананың да еңбегінің жемісі зор болатыны сөзсіз.
 

жүктеу/скачать 5 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: