«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»
жүктеу/скачать 8,82 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Пайдаланған әдебиеттер тізімі
- Лаура Башеева (Астана, Казахстан)
- Из опыта работы по формированию ключевых компетенций на уроках русского языка и литературы.
- Ольга Бованенко (Київ, Україна) ТВОРЧІ МАЙСТЕРЕНІ З ХУДОЖНЬО
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
185
Сурет 2 –
Қазақ халқының мәдени құндылықтарын ЖОО оқу - тәрбие үдерісінде пайдалану жолдары
186 «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
Әр халықтық осындай қайнар көздерін оқып - үйренген азамат қоғам өзгешеліктеріне бейімделген, құзыретті, толерантты және бәсекеге қабілетті тұлға ретінде қалыптасуына толық мүмкіндік бар деп есептейміз.
Пайдаланған әдебиеттер тізімі: 1.
Тәлім - тәрбие тұжырымдамасы // Қазақстан мұғалімі, 1993 жыл 5 ақпан 2.
Гумилев Л.Н. Көне түріктер. –
Алматы: Білім, 1994. – 480 б.
3.
Волков Г.Н. Педагогика
жизни. – Чебоксары: Чуваш. кн. изд - во,
1989. –
334 с.
4. Янушкевич А. Қазақ даласына жасалған саяхат туралы жазбалар. /Аударған М.Сәрсекеев. –
Алматы: Жалын, 1979. –
272 б. 5.
Радлов В.В. Алтын сандық./Құрастырғандар С.Қасқабасов, К.Ісләмжанұлы. –
Алматы: Ана тілі, 1993. – 256 б.
6.
Левшин А. Описание киргиз - кайсацких орд и степей. // Журнал «Абай» . –
–
№ 3 . 7.
Кон И. С. К проблеме национального характера. // История и психология. – 1971. – С. 122–
158.
Лаура Башеева (Астана, Казахстан)
ЛИТЕРАТУРЫ
В связи с переходом на новые стандарты всё более актуальным становится внедрение компетентностного подхода в обучении. В концепции 12 - летнего образования, где особое место отводится формированию ключевых компетенций учащихся, отмечено: «Общеобразовательная школа должна формировать целостную систему универсальных знаний, умений, навыков, а так же опыт самостоятельной деятельности и личной ответственности обучающихся, т.е. формирование ключевых компетенций, определяющих современное качество образования». На смену ЗУНам приходят ключевые компетенции.
Чтобы развить эти компетенции у детей, необходимо в первую очередь радикально изменить профессиональное сознание учителей. Ибо учитель не может развивать те компетенции, которыми не владеет сам. Бесспорно, учитель несет детям знания. Но как бы ни был профессионально подготовлен учитель, он обязан постоянно совершенствовать свои личностные качества, которые во многом способствуют успеху в работе. Сегодня учитель должен быть не только источником знаний, но и активным участником учебного процесса. Вовлечь каждого ребёнка в процесс обучения, суметь выслушать его, сделать его своим ассистентом, посмотреть глазами ученика на волнующую его проблему –
вот задача учителя. Особые требования предъявляются к профессиональным качествам учителя. Компетентностный подход не отрицает значения знаний, но он акцентирует внимание на способности использовать полученные знания в тех ситуациях, в которых ученик способен действовать самостоятельно. Ключевые образовательные компетенции превращаются в дидактическое средство развития личностных качеств.
Образование выходит на новую ступень: поворот от образования «для всех» к образованию «для каждого». Здесь важными становятся следующие моменты: 1) признание приоритета личности перед коллективом; 2) создание в учебном сообществе гуманистических взаимоотношений, через которые каждый ребенок должен осознать себя полноправной личностью и научиться видеть и уважать личность в других; 3)
признание того, что ученик обладает определенными правами, которые священны для учителя; 4) отказ от ранжирования детей на «сильных» и «слабых» учеников, понимание того, что все дети разные, каждый умеет и знает что - то лучше других; 5) следование правилу «минимум отметок –
максимум оценок»; 6) признание, что учитель такой же равноправный участник учебного процесса, как и ученик, хотя и с направляющими функциями; его мнение является в дискуссии одним из многих; 7) переход от формулы « я тебя учу»
к алгоритму «мы с тобой вместе учимся» и «мне интересно, что ты думаешь о... »; 8) понимание учителем того, что чем меньше он говорит на уроке сам и чем больше дает высказаться ученикам, тем эффективнее протекает учебный процесс; 9) признание того, что ученики могут
знать что - то лучше учителя; не знать что -
стыдно не пытаться думать; 10) понимание того, что каждый ученик имеет право на собственную образовательную траекторию и что учится ребенок не для учителя и родителей, а для того, чтобы уже сейчас занимать и тем более занять в будущем свое достойное место в жизни общества.
Требуется смена преподавательской стратегии и ежедневного урочного алгоритма: личностный подход заставляет педагогов переосмысливать формы организации урока и всей классно - урочной деятельности. Он предполагает изменение самой структуры урока. Урок превращается в творческое общение учителя с учениками и учеников между собой и в проблемную дискуссию. Учителя постепенно начинают отходить от преимущественно фронтальной работы со всем классом, комбинируя ее с работой в малых группах и с индивидуальной (самостоятельной) работой.
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
187
Меняется отношение к оценке и отметке как стимула к учебе.
Оценивание достижений учащихся осуществляется по критериям. У. Джеймс
писал: «Глубочайшим свойством человеческой природы является страстное стремление людей быть оцененным по достоинству» – писал У.
Джеймс. Цель оценивания –
не развесить ярлыки на наших учениках (умничка, глупый, не математик…), а обратить внимание на проблемы, научить искать пути решения этих проблем, подтолкнуть их к личностным изменениям, научить, наконец, самооценке, научить «перепрограммировать себя в соответствии с бесконечно меняющимися задачами». Необходимо выстроить систему оценивания, направленную на создание поддерживающей среды для развития ключевых компетентностей и образовательной мобильности личности. Обязательным условием создания развивающей среды на уроке является этап рефлексии. Слово рефлексия происходит от латинского reflexio –
обращение назад. Словарь иностранных слов
определяет рефлексию как размышление о своем внутреннем состоянии, самопознание. Толковый словарь русского языка трактует рефлексию как самоанализ. В современной педагогике под рефлексией понимают самоанализ деятельности и её результатов. Рефлексия может осуществляться не только в конце урока, как это принято считать, но и на любом его этапе. Рефлексия направлена на осознание пройденного пути, на сбор в общую копилку замеченного обдуманного, понятого каждым. Её цель не просто уйти с урока с зафиксированным
результатом, а выстроить смысловую цепочку, сравнить способы и методы, применяемые другими со своими. Существуют разные виды рефлексий: рефлексия настроения и эмоционального состояния, рефлексия деятельности, рефлексия содержания учебного материала.
Для оценивания учащимися своей активности и качества своей работы на уроке предлагаю ребятам на листочке условно отмечать свои ответы: «V» –
ответил по просьбе учителя, но ответ неправильный; «W» – ответил
по просьбе учителя, ответ правильный; « | » – ответил по
своей инициативе, но ответ не правильный; «+» – ответил
по своей инициативе, ответ правильный; «0» –
не ответил. Обычно в конце урока подводятся его итоги, обсуждение того, что узнали, и того, как работали –
т.е. каждый оценивает свой вклад в достижение поставленных в начале урока целей, свою активность, эффективность работы класса, увлекательность и полезность выбранных форм работы. Ребята по кругу высказываются одним предложением, выбирая начало фразы из рефлексивного экрана
на доске: 1. сегодня я узнал… 2. было интересно… 3. было трудно… 4. я выполнял задания… 5. я понял, что… 6. теперь я могу… 7. я почувствовал, что… 8. я приобрел… 9. я научился… 10. у меня получилось … 11. я смог…
12. я попробую… 13. меня удивило… 14. урок дал мне для жизни… 15.
мне захотелось…
Также в конце урока можно дать ребятам небольшую анкету, которая позволяет осуществить самоанализ, дать качественную и количественную оценку уроку. Некоторые пункты можно варьировать, дополнять, это зависит от того, на какие элементы урока обращается особое внимание. Можно попросить учащихся аргументировать свой ответ.
Таким образом, рефлексия на уроке –
это совместная деятельность учащихся и учителя, позволяющая совершенствовать учебный процесс, ориентируясь на личность каждого ученика.
Выделяют основные задачи по формированию ключевых компетенций на уроках русского языка и литературы: создание условий для развития и самореализации учеников; усвоение продуктивных знаний, умений; развитие потребностей пополнять свои знания на протяжении всей жизни.
Чем же должен руководствоваться учитель для их выполнения? Прежде всего, независимо от технологий, которые использует преподаватель, он должен помнить нижеприведенные правила: 1. Главным есть не предмет, которому вы учите, а личность, которую вы формируете. Не предмет формирует личность, а учитель своей деятельностью, связанной с изучением предмета. 2. На воспитание активности не жалейте ни времени, ни усилий. Сегодняшний активный ученик –
завтрашний активный член общества. 3. Помогайте ученикам овладеть наиболее продуктивными методами учебно - познавательной деятельности, учите иx учиться. 4. Необходимо чаще использовать вопрос “почему?”, чтобы научить мыслить причинно: понимание причинно - следственных связей является обязательным условием развивающего обучения. 5. Помните, что знает не тот, кто пересказывает, а тот, кто использует на практике. 6. Приучайте учеников думать и действовать самостоятельно. 7. Творческое мышление развивайте всесторонним анализом проблем; познавательные задачи решайте несколькими способами, чаще практикуйте творческие задачи. 8. Необходимо чаще показывать ученикам перспективы обучения. 9. Используйте схемы, планы, чтобы обеспечить усвоение системы знаний. 10. В процессе обучения обязательно учитывайте индивидуальные особенности каждого ученика, объединяйте в дифференцированные подгруппы учеников с одинаковым уровнем знаний. 11. Изучайте и учитывайте жизненный опыт учеников, их интересы, особенности развития. 12. Будьте проинформированы относительно последних научных достижений по своему предмету. 13. Поощряйте исследовательскую работу учеников. Найдите возможность ознакомить их с техникой экспериментальной работы, алгоритмами решения задач, обработкой первоисточников и справочных материалов. 14. Учите так, чтобы ученик понимал, что знание является для него жизненной необходимостью. 15. Объясняйте ученикам, что каждый человек найдет свое место в жизни, если научится всему, что необходимо для реализации жизненных планов.
Эти полезные правила - советы –
только небольшая часть, только вершина айсберга педагогической мудрости, педагогического мастерства, общего педагогического опыта многих поколений. Помнить их, наследовать им, руководствоваться ими –
это то условие, которое способно облегчить учителю достижение наиважнейшей цели –
формирования и развития личности. Задача трудная, но возможная для решения. В практике работы есть широкие возможности развития ключевых компетенций учащихся: 1. Заполнение «Дневника тройной записи»: выписка из текста ключевых слов –
терминов. 2. Заполнение кругов Эйлера, диаграмма Вена. 3. Синквейн – пятистишие. 4. Составление ассоциативной карты (прием «открытие темы»). 5. Создание интерактивного плаката. 6. Задание: создай по
аналогии. 7. Трехминутное эссе. 8. Акростих. 9. Глоссарий. Глоссарий готовится на трёх языках: казахском, русском и английском. Первым указывают термин на языке обучения и его толкование, затем на двух других языках –
только перевод термина. Они способствуют выработке коммуникативных навыков учащихся: 1. Подготовка мини –
проектов. 2. Дискуссия на нравственные темы. 3. Заполнение дневника двойной записи. 4. Исследовательская работа.
188 «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
Ещё Дистервег говорил, что “Плохой учитель преподносит истину, хороший – учит её находить”, а для этого он (хороший учитель) должен сам обладать педагогической компетентностью: т.е. быть –
предприимчивым, ответственным, коммуникабельным, творческим, самостоятельным человеком, способным видеть и решать проблемы автономно и в группах, готовый и способный постоянно учиться новому в жизни и на рабочем месте, работать в команде, владеть методиками диагностики своего предмета и психологического развития детей, быть культурным и привлекательным. Каждый учитель должен постоянно совершенствоваться и «расти» на высоком уровне, тогда и ученики будут успешными и востребованными в современном обществе. Сегодня школа должна формировать людей с новым типом мышления, инициативных, творческих, компетентностных. И сама жизнь подсказывает новые формы и методы работы, нужно только их увидеть и осмыслить.
Литература: 1.
Алгоритм перехода образовательного учреждения к компетентностному подходу: Практическое пособие/ под. ред. В.В. Маскина. 2 - е издание, испр. и доп. – М.: АРКТИ, 2008
2.
Павлова И.В., Фещенко Т.С., Лебедева О.И.
Компетентностный подход к преподаванию: методическое пособие. – М.: Новый учебник, 2008
Ольга Бованенко (Київ, Україна) ТВОРЧІ МАЙСТЕРЕНІ З ХУДОЖНЬО - ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА ДЛЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДИЗАЙНУ СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА В ПРИТУЛКАХ ДЛЯ ЖІНОК, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД НАСИЛЬСТВА Заклади соціально - психологічної реабілітації жінок, які постраждали від насильства в сімї, мають стандартизований інтерєр хоспісу (дизайн має гнітючі кольри, чіткі, геометричні форми декорування). Все це за рахунок зорового сприйняття не сприяє підвищенню ємоційного стану клієнтів, що в свою чергу є однією з вагомих потреб і чинником пришвидшення та покращення соціально - психологічної реабілітації жінок. А також вчені схильні вважати жінку особистістю, що має особливість ретельно відстежувати зміни в соціальному середовищі, а також схильна до чутливого сприйняття факторів мікросередовища, в якому перебуває.
Останніми роками громадськість України все більше турбує проблема насильства в сім'ї як одного з найболючіших соціальних явищ. Впровадження соціальних програм, на жаль, не призводить до зменшення кількості фактів сімейного насильства.
Насильство в сім'ї стало найпоширенішою формою агресії в сучасній Україні. Значну увагу вітчизняних і зарубіжних дослідників привертають проблеми віктимології, тобто жертви злочину, її соціально - психологічна характеристика, необхідність захисту її прав та інтересів, порушених злочином.
Статистичні дані свідчать, що найчастіше потерпілими від насильства в сім'ї виявляються дружина (співмешканка) (48,1 %), діти (15,6 %), а також батьки (14,2 %) винного.
В Законі України "Про попередження насильства в сім'ї" термін "насильство в сім'ї" вживається у такому значенні: насильство в сім'ї –
будь - які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Функція соціальної реабілітації жінок - жертв насильства покладана на ЦССДМ і є особливим напрямком діяльності.
Ґрунтуючись на працях С. Бєлічевої, О. Безпалько, І. Звєрєвої, Ж. Петрочко, Р. Овчарової, Н. Коношенко, І. Трубавіної, В. Шпак соціально - педагогічну реабілітацію жінок, постраждалих від насильства в сім’ї, визначаємо як процес застосування комплексу заходів соціального,
педагогічного й психологічного впливу, спрямований на мінімізацію негативних наслідків застосованого насильства в сім’ї, відновлення порушених або втрачених соціальних зв’язків, набуття впевненості у власних силах, позитивні зміни в свідомості та поведінці [2] . На сьогодні В ЦССДМ відсутня концепція соціальної реабілітації у цій системі, яка б дозволила визначити ефективні технології
роботи. Експерти з протидії домашньому насильству переконані: що для покращення процесу соціальної реабілітації даної категорії клаєнтів необхідно налагодити систему роботи притулків для тимчасово проживають жертви домашнього насильства чи людей, які опинилися у кризових обставинах.
Дані заклади на сьогодні мають недостатнє матеріально - технічне забезпечення. Проте, після проведеного моніторингу Центру "Ла Страда - Україна" було зафіксовано діючих 33 спеціальні заклади, що слугують прихистком для тих, хто зазнав домашнього насильства, дають доступ до роботи з фахівцями, харчування та час на прийняття рішень про подальше життя.
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
189
Заклади соціально - психологічної реабілітації жінок, які постраждали від насильства в сімї, мають стандартизований інтерєр хоспісу (дизайн має гнітючі кольри, чіткі, геометричні форми декорування).
Всі вище перераховані чинники за рахунок зорового сприйняття не сприяють підвищенню ємоційного стану клієнтів, що в свою чергу є однією з вагомих потреб і чинником пришвидшення та покращення соціально - психологічної реабілітації жінок. А також вчені схильні вважати жінку особистістю, що має особливість ретельно відстежувати зміни в соціальному середовищі, а також схильна до чутливого сприйняття факторів мікросередовища, в якому перебуває
[1].
Аналізуючі визначене понять «дизайн» з точки зору соціально - психологічного впливу на особистість, як технологію створення мікросередовища, що міг би відповідати індивідуальним характеристикам і потребам людинини та використовуватись в спеціалізованих соціальних інститутах у відповідності з певними цілями. Ми вважаємо, що доцільним є зміна підходу до декорування інтерєру притулків для жінок, які постраждали від насилля у сімї відповідно до їх психологічних проблем та соціальних потреб.
Ми пропонує розглядати процес створення дизайну інтерєру соціальних притулків як подвійний процес: -
по - перше створення фахівцями макетів інтерєру притулків відповідно до особливостей психологічного стану клієнтів (в подальшому реалізація проектів макетів за допомогою професіоналів)
Макет дизайну соціального середовища бажано створювати відповідно до 4 систем людського сприйняття:
зорового (вплив кольору, форми, ліній);
Наприклад: Колірний круг формування кольору в дизайні інтер'єру
Червоний колір в інтер'єрі – теплий, дратівливий, стимулює роботу мозку, ефективний при меланхолії і поганому настрої.
Блакитний колір інтер'єру – Антисептичний, знімає біль. Однак при занадто тривалому впливі викликає пригніченість і втому.
Фіолетовий (пурпурний) колір інтер'єру сприятливо впливає на серце, легені і кровоносні судини, збільшує витривалість тканини.
Ніжно - рожевий колір інтер'єру надає могутню седативну (заспокійливу) дію. Знімає стреси, благотворно впливає на нервову систему дитини.
тактильного (вплив текстури, обєму, форми);
слухового (вплив шуму, звуків, музики);
нюхового (вплив запахів).
-
по - друге довершення інтерєру соціальних притулків їх клієнтами власноруч відповідно до власного внутрішнього світосприйняття [3].
Ми вважаємо, що останнє можно реалізовувати за рахунок творчих майстерень для жінок - жертв. Враховуючі соціально - психологічний портрет жінок, які постраждали від насильства, запропонованою типологію вітчизняних вчених Б.М. Головкіним, О.Д. Шинкаренко, Л.В. Крижною [4;5]:
-
мають низьку самооцінку; -
набувають ознак травматичного та посттравматичного стресового розладу;
- характеризуються станом „набутої безпорадності”;
-
забороною на прояв емоцій;
- поділяють міфи про насильницькі відносини;
-
дотримуються традиційних уявлень про родину, про роль жінки в сім'ї та суспільстві, про «жіноче призначення»;
-
схильні брати на себе відповідальність за дії кривдника;
- страждають від почуття провини і заперечують почуття гніву стосовно кривдника;
-
здебільшого пасивні, але при цьому досить сильні, щоб використовувати оточення для виживання, а іноді –
для уникнення чергового акта насильства;
- демонструють ознаки відчутної реакції на стрес і висловлюють скарги, що вказують на психофізіологічні розлади;
- вважають, що сексуальні стосунки можуть стабілізувати відносини в цілому;
-
переконані, що ніхто не може допомогти їм розв'язати проблему насильства в сім'ї . Відповідно до характеристик обираємо техніку художньо - декоративного мистецтва. Наприклад:
-
нетрадиційні техніки малювання;
- малюнок через трафарет, що виконаний в техніці «Витинанка»;
-
декоративні розписи (Петриків c ький, Жостовський); -
оригамі –
мистецтво складання фігур з паперу; -
пап’є - маше (паперове, ниткове) -
писанкарство;
- мистецтво виготовлення традиційних українських оберегів (лялька - мотанка та ін.). Одже, що творчі майстерні водночас будуть слугвати певним клубом взаємодопомоги, де учасниці будуть вчитись виражати свої емоції, пізнавати себе, підвищують їхню самооцінку, розставляти життєві пріоритети, говорити про свої проблеми мовою художньо - прикладного мистецтва. Заняття дозволяють розкрити творчий потенціал учасниць, надати практичні уміння та навички, що в майбутньому можуть стати професійними,а також сприятимуть вихованню культури почутті, допомагають подолати негаразди свого життя та віднайти власний ресурс, щоб протидіяти складним життєвим обставинам.
жүктеу/скачать 8,82 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|